Дистанційне навчання 15.02.2023
Урок 1
Гр. 19
Громадянська освіта
Роль громадянина у демократизації суспільства. Демократичний громадянин. Культура громадянськості
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Участь у житті суспільства — це, насамперед, соціальна діяльність, яка забезпечує життєздатність суспільства, сприяє розвиткові його потенціалу. Перший досвід особистість отримує в сім’ї. Ваня виконує елементарні доручення, здобуває навички співпраці та допомоги іншим. У школі особистість дістає перші навички участі у шкільному самоврядуванні. Учень чи учениця виступає в ролі лідера класу, відстоює інтереси класу та школи, виносить практичні пропозиції. В межах школи і в позаурочний час також здобуваються навички волонтерської діяльності. Беручи участь у дитячих громадських організаціях, особистість переймається колективними проблемами, спільними інтересами, що об’єднують дітей, учиться вирішувати колективні справи, отримує перші уроки здорової конкуренції та солідарності. Участь у дорослому житті — це різностороння діяльність громадянина, яка доповнює життєдіяльність суспільства в цілому. Один громадянин може бути залученим до участі в кількох громадських об’єднаннях чи організаціях, бути активним членом політичної партії, бути кваліфікованим працівником тощо.
До традиційних форм громадської участі належать:
регулярна участь у виборах;
активна участь у діяльності громадських організацій, що опікуються проблемами спільноти;
активна діяльність у розв’язанні соціально значущих проблем;
контакти з представниками місцевих органів влади щодо конкретної проблеми;
меценатство та грошова підтримка громадських і благодійних організацій.
Активна участь переростає у громадське залучення, громадянську активність і громадянську позицію. Активна громадянська позиція — усвідомлено обрана людиною життєва позиція, що базується на громадянських цінностях та спрямована на ідеали демократичного суспільства.
Це готовність людини свідомо брати участь у суспільно-політичному житті, виконувати громадянські обов’язки, нести громадянську відповідальність, розуміти свої права та можливості й користуватися ними, проявляти патріотичну відданість Батьківщині, готовність до її захисту та активної діяльності в її політичних процесах.
Ставлення людини до влади, критичні вимоги до неї, сприйняття влади не як предмету боротьби й завоювання, а як об’єкту впливу з приводу захисту інтересів і прав громадян, є культурою громадянськості. Культура громадянськості виражається в розумінні влаштування держави та існуючої політичної системи, а також процедур політичного процесу.
У демократичному суспільстві громадянин має можливість доносити до влади свої вимоги. Цей процес може здійснюватися в багатьох формах — від елементарного індивідуального звернення до місцевого чиновника до колективних дій у процесі вирішення загальнодержавних питань. Так, наприклад, претензії, що висловлюються певному представникові комунальних служб або установі щодо якості освітлення чи чистоти окремої вулиці, можуть перерости в політичну акцію недовіри місцевій владі.
Прокоментуйте філософські думки
Існування демократії без істинних демократів є неможливим. Тільки громадянське суспільство, в якому активні громадяни вільно беруть участь у суспільному житті, проявляючи при цьому альтруїзм і солідарність з іншими, може зберігати життєдіяльну демократію.
Вацлав Гавел, президент Чехії
Що мав на увазі автор? Чи погоджуєтеся ви з його думкою? Відповідь аргументуйте.
У переломні та кризові періоди життя суспільства особливого поширення набувають різноманітні акції протесту. Мітинги, демонстрації, страйки, бойкоти, акції громадянської непокори у країнах радянського табору наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років викликали повалення авторитарних режимів та поклали початок переходу до демократії. Яскравим і потужним виявом протестної поведінки стали «Помаранчева революція» 2004 р. в Україні та Революція гідності 2013/2014 р., що спричинила зміну політичної влади в країні.
Участь не вимірюється лише незадоволенням і протестами щодо влади. Одним з напрямів участі в житті суспільства є меценатство та грошова підтримка громадських і благодійних організацій. Меценати — це заможні покровителі науки й мистецтва та їх представників. Метою меценатства є підтримка розвитку освіти, науки, культури, зокрема фінансування важливих наукових досліджень, освітніх проектів і сприяння задоволенню потреб навчальних закладів, бібліотек у підручниках та іншій літературі.
Питання для обміркування
Пригадайте з курсу історії відомих меценатів. Дайте оцінку такого роду участі.
Меценатство можна визначити як один із потужних важелів підтримки розвитку демократичного суспільства в Україні. Яскравий приклад — утворення 12 жовтня 1995 року в місті Києві Ліги українських меценатів, ініціатором і першим президентом якої став відомий громадський діяч, бізнесмен і благодійник з Канади Петро Яцик. Ліга об’єднала бізнесменів з України, США й Канади у своєрідний благочинний клуб ділових людей. Ліга українських меценатів заснувала кілька премій. Так, премією ім. Василя Симиренка відзначають політиків, громадських діячів і діячів науки, культури та літератури за видатний внесок у державне будівництво України, за сприяння піднесенню авторитету України у світі. Премія ім. Євгена Чикаленка за особливий внесок у справу національного відродження присуджується меценатам, що не є членами Ліги, які щедрими пожертвами сприяли утвердженню благодійності в Україні.
В Україні діють також різноманітні благодійні фонди й організації, що опікуються такими важливими для життя нашого суспільства галузями, як охорона здоров’я, економічний розвиток тощо. Зокрема Фонд Богдана Гаврилишина підтримує активну, професійну, патріотичну молодь, яка турбується про суспільне благо й активна у громадському й політичному житті суспільства, уміє співпрацювати з іншими, формує критичну масу людей, здатних трансформувати Україну в майбутньому.
Та не лише заможні громадяни можуть сприяти розвиткові суспільства, допомагати вирішенню його проблем. Важливим способом участі громадян у суспільному житті є волонтерство. Волонтер — це той, хто бере участь у суспільних справах за власним бажанням та на безоплатній основі; доброволець. Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, безкорисливості та неприбутковості. На державу покладається обов’язок підтримувати громадську ініціативу щодо провадження волонтерської діяльності, гарантувати та захищати передбачені Конституцією України та законами права, свободи й законні інтереси волонтерів, волонтерських організацій та отримувачів волонтерської допомоги.
Завдяки участі в житті суспільства особистість свідомо долучається до суспільно-політичних процесів, відбувається її входження в систему суспільних відносин, вона засвоює певні цінності, набуває досвіду, формує власні вподобання та переконання.
Ідеї для дослідження
Уважно прочитайте інформацію.
Кожен десятий українець у 2015 р. займався волонтерською діяльністю. Протягом 2015 р. волонтерською діяльністю займалися 13 % українців, свідчить опитування фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова. Майже такий самий показник (10 %) був зафіксований в опитуванні 2012 року. Найбільшу активність щодо волонтерської діяльності показали жителі Західного регіону (14 %), Центру (13,5 %) та Донбасу (19 %), найменше — жителі Півдня (8 %) та Сходу (8 %). У той же час щодня волонтерською діяльністю займаються 4,9 % опитаних. При цьому кілька разів на тиждень — 22,6 % респондентів, кілька разів за місяць — 35,4 % респондентів, кілька разів у квартал — 16,7 % респондентів, кілька разів на рік — 20,3% респондентів. Також помітна залежність рівня волонтерської активності від віку опитаних: молодь витрачає на подібну діяльність більше часу.
Джерело: http://dt.ua/UKRAINE/kozhen-desyatiy-ukrayinec-u-2015-rod-pracyuvav-volonterom-193489_.html
Про що говорить наведена статистика? Що спонукало українців до активної волонтерської діяльності? Чи є ви або хтось із вашого оточення волонтером, яка мета та напрям цієї діяльності?
Міжнародний день волонтера відзначають 5 грудня, що підкреслює важливість волонтерства. Волонтерський рух свідчить про зрілість, відповідальність і самоорганізацію суспільства, є фундаментом, який об’єднує та сприяє зміцненню громадянського суспільства.
Участь у житті суспільства — це, насамперед, соціальна діяльність, яка забезпечує життєздатність суспільства, сприяє розвиткові його потенціалу. Перший досвід особистість отримує в сім’ї. Ваня виконує елементарні доручення, здобуває навички співпраці та допомоги іншим. У школі особистість дістає перші навички участі у шкільному самоврядуванні. Учень чи учениця виступає в ролі лідера класу, відстоює інтереси класу та школи, виносить практичні пропозиції. В межах школи і в позаурочний час також здобуваються навички волонтерської діяльності. Беручи участь у дитячих громадських організаціях, особистість переймається колективними проблемами, спільними інтересами, що об’єднують дітей, учиться вирішувати колективні справи, отримує перші уроки здорової конкуренції та солідарності. Участь у дорослому житті — це різностороння діяльність громадянина, яка доповнює життєдіяльність суспільства в цілому. Один громадянин може бути залученим до участі в кількох громадських об’єднаннях чи організаціях, бути активним членом політичної партії, бути кваліфікованим працівником тощо.
До традиційних форм громадської участі належать:
регулярна участь у виборах;
активна участь у діяльності громадських організацій, що опікуються проблемами спільноти;
активна діяльність у розв’язанні соціально значущих проблем;
контакти з представниками місцевих органів влади щодо конкретної проблеми;
меценатство та грошова підтримка громадських і благодійних організацій.
Активна участь переростає у громадське залучення, громадянську активність і громадянську позицію. Активна громадянська позиція — усвідомлено обрана людиною життєва позиція, що базується на громадянських цінностях та спрямована на ідеали демократичного суспільства.
Це готовність людини свідомо брати участь у суспільно-політичному житті, виконувати громадянські обов’язки, нести громадянську відповідальність, розуміти свої права та можливості й користуватися ними, проявляти патріотичну відданість Батьківщині, готовність до її захисту та активної діяльності в її політичних процесах.
Ставлення людини до влади, критичні вимоги до неї, сприйняття влади не як предмету боротьби й завоювання, а як об’єкту впливу з приводу захисту інтересів і прав громадян, є культурою громадянськості. Культура громадянськості виражається в розумінні влаштування держави та існуючої політичної системи, а також процедур політичного процесу.
У демократичному суспільстві громадянин має можливість доносити до влади свої вимоги. Цей процес може здійснюватися в багатьох формах — від елементарного індивідуального звернення до місцевого чиновника до колективних дій у процесі вирішення загальнодержавних питань. Так, наприклад, претензії, що висловлюються певному представникові комунальних служб або установі щодо якості освітлення чи чистоти окремої вулиці, можуть перерости в політичну акцію недовіри місцевій владі.
Прокоментуйте філософські думки
Існування демократії без істинних демократів є неможливим. Тільки громадянське суспільство, в якому активні громадяни вільно беруть участь у суспільному житті, проявляючи при цьому альтруїзм і солідарність з іншими, може зберігати життєдіяльну демократію.
Вацлав Гавел, президент Чехії
Що мав на увазі автор? Чи погоджуєтеся ви з його думкою? Відповідь аргументуйте.
У переломні та кризові періоди життя суспільства особливого поширення набувають різноманітні акції протесту. Мітинги, демонстрації, страйки, бойкоти, акції громадянської непокори у країнах радянського табору наприкінці 1980-х — на початку 1990-х років викликали повалення авторитарних режимів та поклали початок переходу до демократії. Яскравим і потужним виявом протестної поведінки стали «Помаранчева революція» 2004 р. в Україні та Революція гідності 2013/2014 р., що спричинила зміну політичної влади в країні.
Участь не вимірюється лише незадоволенням і протестами щодо влади. Одним з напрямів участі в житті суспільства є меценатство та грошова підтримка громадських і благодійних організацій. Меценати — це заможні покровителі науки й мистецтва та їх представників. Метою меценатства є підтримка розвитку освіти, науки, культури, зокрема фінансування важливих наукових досліджень, освітніх проектів і сприяння задоволенню потреб навчальних закладів, бібліотек у підручниках та іншій літературі.
Питання для обміркування
Пригадайте з курсу історії відомих меценатів. Дайте оцінку такого роду участі.
Меценатство можна визначити як один із потужних важелів підтримки розвитку демократичного суспільства в Україні. Яскравий приклад — утворення 12 жовтня 1995 року в місті Києві Ліги українських меценатів, ініціатором і першим президентом якої став відомий громадський діяч, бізнесмен і благодійник з Канади Петро Яцик. Ліга об’єднала бізнесменів з України, США й Канади у своєрідний благочинний клуб ділових людей. Ліга українських меценатів заснувала кілька премій. Так, премією ім. Василя Симиренка відзначають політиків, громадських діячів і діячів науки, культури та літератури за видатний внесок у державне будівництво України, за сприяння піднесенню авторитету України у світі. Премія ім. Євгена Чикаленка за особливий внесок у справу національного відродження присуджується меценатам, що не є членами Ліги, які щедрими пожертвами сприяли утвердженню благодійності в Україні.
В Україні діють також різноманітні благодійні фонди й організації, що опікуються такими важливими для життя нашого суспільства галузями, як охорона здоров’я, економічний розвиток тощо. Зокрема Фонд Богдана Гаврилишина підтримує активну, професійну, патріотичну молодь, яка турбується про суспільне благо й активна у громадському й політичному житті суспільства, уміє співпрацювати з іншими, формує критичну масу людей, здатних трансформувати Україну в майбутньому.
Та не лише заможні громадяни можуть сприяти розвиткові суспільства, допомагати вирішенню його проблем. Важливим способом участі громадян у суспільному житті є волонтерство. Волонтер — це той, хто бере участь у суспільних справах за власним бажанням та на безоплатній основі; доброволець. Волонтерська діяльність ґрунтується на принципах законності, гуманності, рівності, добровільності, безоплатності, безкорисливості та неприбутковості. На державу покладається обов’язок підтримувати громадську ініціативу щодо провадження волонтерської діяльності, гарантувати та захищати передбачені Конституцією України та законами права, свободи й законні інтереси волонтерів, волонтерських організацій та отримувачів волонтерської допомоги.
Завдяки участі в житті суспільства особистість свідомо долучається до суспільно-політичних процесів, відбувається її входження в систему суспільних відносин, вона засвоює певні цінності, набуває досвіду, формує власні вподобання та переконання.
Ідеї для дослідження
Уважно прочитайте інформацію.
Кожен десятий українець у 2015 р. займався волонтерською діяльністю. Протягом 2015 р. волонтерською діяльністю займалися 13 % українців, свідчить опитування фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та соціологічної служби Центру Разумкова. Майже такий самий показник (10 %) був зафіксований в опитуванні 2012 року. Найбільшу активність щодо волонтерської діяльності показали жителі Західного регіону (14 %), Центру (13,5 %) та Донбасу (19 %), найменше — жителі Півдня (8 %) та Сходу (8 %). У той же час щодня волонтерською діяльністю займаються 4,9 % опитаних. При цьому кілька разів на тиждень — 22,6 % респондентів, кілька разів за місяць — 35,4 % респондентів, кілька разів у квартал — 16,7 % респондентів, кілька разів на рік — 20,3% респондентів. Також помітна залежність рівня волонтерської активності від віку опитаних: молодь витрачає на подібну діяльність більше часу.
Джерело: http://dt.ua/UKRAINE/kozhen-desyatiy-ukrayinec-u-2015-rod-pracyuvav-volonterom-193489_.html
Про що говорить наведена статистика? Що спонукало українців до активної волонтерської діяльності? Чи є ви або хтось із вашого оточення волонтером, яка мета та напрям цієї діяльності?
Міжнародний день волонтера відзначають 5 грудня, що підкреслює важливість волонтерства. Волонтерський рух свідчить про зрілість, відповідальність і самоорганізацію суспільства, є фундаментом, який об’єднує та сприяє зміцненню громадянського суспільства.
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 2
Гр. 14
Громадянська освіта
Різновиди медіа (книги,преса,фото,кіно,телебачення,інтернет,мобільний зв'язок) та їх розвиток. Реклама. Вплив мас-медіа на формування громадянської думки та власної позиції людини
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Медіатексти передаються через різні численні медіа. Різновиди медіа — це періодичні друковані видання та інші засоби поширення інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб з метою їх оперативного інформування про події та явища у світі, окремій країні, певному регіоні, а також на виконання певних соціальних функцій. Медіа поділяють на друковані та електронні. Першу групу складають періодичні видання (газети, журнали, бюлетені) та книжки, а другу — аудіовізуальні засоби: радіо, телебачення, Інтернет.
У найдавніші часи, щоб повідомити сусідів про наступ ворогів, запалювали багаття або дзвонили у дзвони. Деякі африканські племена й досі використовують тамтами для повідомлення про подію. Звичайно, таким чином можна лише сповістити про факт події, не розкриваючи її змісту. Методи поширення масової інформації удосконалювались упродовж розвитку людства та технічного прогресу. Інформація спочатку поширювалась усно, а з розвитком писемності — письмово: на папірусі, камені, папері. З виникненням друкарства з’явилися друковані засоби масової інформації. Газети, які дещо нагадували сучасні, виникли після винаходу Йоганном Гутенбергом у 1450 р. друкарського станка, який дозволив швидко копіювати велику кількість примірників та істотно знизити вартість газети.
Бюро корисної інформації
Першим прототипом друкованої газети у світі вважають «Столичний вісник», що виходив у Китаї у VIII ст. й містив інформацію про укази імператора та найважливіші події. Її друкували за допомогою дерев’яних дощечок, на яких вирізали ієрогліфи, а потім вкривали тушшю та робили відбитки. Технологія була доволі незручною, оскільки від частого використання дощечки дуже швидко псувалися.
До числа перших газет сучасного типу відносять «La Gazette», що була опублікована 30 травня 1631 р. у Франції тиражем в 1200 екземплярів. Вона була надзвичайно популярною серед французів. Деякі замітки для «La Gazette» писали особисто король Франції Людовик XIII та знаменитий кардинал Рішельє. У ній вперше опублікували платні рекламні оголошення.
Поміркуйте та обговоріть, чому газети, як різновид медіа, що пройшли такий довгий історичний шлях, існують і нині. Чи змінилася їх роль і як саме? Назвіть, які газети ви знаєте. Як часто їх читаєте? Відповідь аргументуйте.
Наступний прорив у розвитку мас-медіа відбувся в ХІХ ст. з винаходом телеграфу, телефону та радіо. На початку ХХ ст. розпочали регулярно транслювати радіопередачі, швидкість передачі інформації в комунікативному обміні досягла швидкості світла, а головне — інформація, як і радіо як засіб комунікації, стала масовою. Загальна телефонізація, на думку німецького інженера-дослідника Карла Штейнбуха, у 333 рази збільшує пропускну здатність інформації, що в стільки ж разів збільшує інтенсивність комунікації. Підвищення мобільних властивостей телефонних апаратів ще в 5-6 разів збільшило цю можливість.
Новий прорив у збільшенні швидкості передачі інформації до масової аудиторії зробило телебачення, яке увійшло в наше життя з 30-х років минулого століття. Воно у 550 тисяч разів збільшило пропускну здатність інформації порівняно з телеграфом. У Києві перший телецентр був побудований і почав працювати 1951 р. Наступний стрибок у розвитку мас-медіа відбувся з настанням космічної ери та запуском перших супутників зв’язку в 60-х роках ХХ ст. Справжня революція відбулась із винаходженням Інтернету, комп’ютерних мереж, електронної пошти.
Отже, історія розвитку комунікацій зазнала три комунікаційні революції:
1) винахід писемності;
2) виготовлення друкарського верстата;
3) впровадження електронних мас-медіа.
Інтернет започаткував нову еру в розвитку комунікації, нині Всесвітня інформаційна мережа не має жодних кордонів, що дозволяє донести до широкого загалу будь-яку інформацію.
Питання для обміркування
На вашу думку, яка роль мережі Інтернет у процесі глобалізації та в розвитку демократії?
Медіа впливають на аудиторію, створюючи уявлення про «красиве» життя; формують ідеологічну позицію та споживацькі смаки. Будь-який медійний продукт — це певною мірою реклама способу життя, певних цінностей.
Реклама — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку, або звернення уваги на соціальні проблеми. Залежно від джерела реклама може мати різні форми: усну, письмову, аудіовізуальну, графічну. Реклама існує у вигляді рекламного повідомлення, ролика чи замовного фільму. Реклама є системою заходів цілеспрямованого впливу на споживачів, що формує та регулює рух товару на ринку. Реклама з’являється там, де є обмін товарами, де є конкуренція і де кожний товаровиробник бореться за свого покупця й шукає свою нішу на ринку.
Реклама поділяється за жанрами на: соціальну — як вид взаємодії, що має на меті привернути увагу населення до найважливіших суспільних проблем і морально-етичних цінностей; політичну, яка має на меті ефективно донести інформацію до виборця про певну політичну силу і спонукати його на прийняття потрібного вибору; комерційну, або споживчу, головна мета якої — спонукати споживача зробити покупку, тобто перетворити потенційного покупця на реального.
Комерційна реклама є найпоширенішим видом реклами.
Друковані медіа отримують кошти від рекламодавців за розміщення реклами товарів, послуг і можливостей, які пропонують певні організації чи люди. Реклама спрямована привернути увагу потенційного покупця, вплинути на його свідомість і сформувати в нього бажання купити чи скористатися товаром або послугою. Будь-який тип реклами використовує різноманітні психологічні способи, щоб вплинути на споживача. Так чи інакше, реклама намагається об’єднати уявлення про певний продукт із нашими глибинними й найосновнішими потребами. Девіз рекламістів говорить: «Люди не знають, чого хочуть доти, поки їм це не запропонують ». Найчастіше психологічні методи впливу суперечать етичним нормам, примушують купувати товар і формують помилкові цінності.
Ідеї для дослідження
Попрацюйте в малих групах. Скориставшись телефоном, підключеним до мережі Інтернет, перегляньте рекламу «Кіндер-сюрпризу», соку «Садочок» чи «Сандора», йогурту «Живинка» або іншу, яка вам подобається. Проаналізуйте, який основний меседж реклами, до кого й до чого, до яких цінностей апелює зміст реклами, який вплив створюють образи та музичний супровід на глядача. Чи варто довіряти рекламі й з якою метою вона створена? Дайте кілька порад, як протистояти впливу реклами.
Методи рекламного впливу
Ствердні висловлювання, які подаються як факт, що не потребує доказів. (Мільйони українців люблять та обирають смачні та якісні соки «Садочок»! «Садочок» — улюблений сік України!)
Вибірковий підбір інформації, використання тільки тих фактів, які є вигідними для інформаційно-психологічного впливу реклами. (Сухарики «Флінт» дають тобі наснагу та енергію творити!)
Використання слоганів, девізів і лозунгів, що асоціюються з маркою продукту. (Не гальмуй — снікерсуй! «Мезим» — шлунку добре з ним!)
Концентрація на декількох рисах або особливостях: якість, піклування, швидкість, статус, гарантія, настрій тощо. (Масло «Джонсонс бебі» утримує в 10 разів більше вологи!..)
Додаткові свідчення, посилання на фахівців, авторитетів. (Стоматологи рекомендують, клінічно доведено...)
Антирекламна реклама висміює іншу рекламу, а потім акцентує увагу на своїй продукції. (Реклама «Спрайт» висміює рекламу прального порошку, а потім пропонує свій напій: “Спрайт” байдужий до плям, але нещадний до спраги!»)
Інтригуюча реклама містить елементи загадки, створення образу без указування на товар, марку. (Реклама «Рібок» — ролик про те, як стати людиною, а в кінці — лише емблема марки.)
Несемантичне маніпулювання, що впливає на підсвідомість: темп мови, наголоси, інтонація, гучність, жести, міміка тощо.
Реклама на телебаченні є візуально організованою інформацією, яка оптично відокремлена від програмного контенту, позначена як реклама й переважно трансльована в блоках або на частині екрана. Телевізійна реклама може бути прямою, тобто транслювати розміщені в ефірі відеоролики, які рекламують певну продукцію, або спонсорською — у вигляді заставки перед програмою чи оголошення спонсора програми або заходу. Найефективнішими є динамічні відеоролики тривалістю від 5 до 30 с, які розміщені на початку або в кінці рекламного блоку. Обсяги телевізійної реклами за останні десятиліття значно збільшуються.
Питання для обміркування
Як ви вважаєте, чи має закон регулювати показ реклами? Які ще види товарів не варто рекламувати? Наведіть аргументи, які підкреслюють, що реклама — це негатив або позитив.
Ще один вид реклами — прихована реклама, якою користуються переважно підприємці, компанії, публічні особи й політики. Така реклама транслюється різними медіа заради збагачення, але вона нівелює журналістські стандарти й дає викривлену картинку дійсності. Реклама не відображає дійсність, вона конструює власну реальність із окремих частин. Отже, реклама та медіа взагалі мають беззаперечний вплив на формування громадської думки, вона досягає як позитивних цілей, так і негативно впливає на процес творення суспільних цінностей і формування власної позиції.
Громадською думкою називають колективне ставлення певної спільноти або нації в цілому до певної суспільної проблеми та шляхів її розв’язання.
Ідеї для дослідження
Прочитайте цитату з антиутопічного роману англійського письменника й публіциста Джорджа Орвелла «1984».
Супроти сучасної системи всі тиранії минулого видаються слабкими і неефективними... Причина цього була почасти в тому, що раніше жоден уряд не мав можливостей утримувати своїх громадян під постійним наглядом. Проте винайдення друкарства полегшило маніпулювання громадською думкою, а кіно та радіо сприяли подальшому розвиткові цього процесу. З винайденням телебачення й запровадженням технічних удосконалень, які зробили можливим одержувати й передавати інформацію за допомогою одного апарата, закінчилося приватне життя. Кожен громадянин міг по 24 години на добу перебувати під наглядом поліції і шквалом офіційної пропаганди, водночас позбавлений будь-яких інших альтернативних комунікаційних каналів. Уперше виникла можливість домогтися не лише цілковитої покори перед державою, а й цілковитої єдності в будь-яких питаннях.
Як у тексті зображено роль медіа? Автор у тексті зазначає, що громадяни були позбав лені альтернативних комунікаційних каналів, чому він надав важливості цьому факту? Прокоментуйте думку автора.
У демократичному суспільстві громадська думка не завжди буває однорідною: адже суспільство складається з різноманітних груп, кожній з яких притаманні власні інтереси та ставлення, а тому й думки цих спільнот можуть не збігатися. Тож постає проблема узгодження цих інтересів, формування громадської думки більшості. Ураховуючи, що в різних країнах, зокрема й в Україні, мас-медіа користуються вищим рівнем довіри серед населення, ніж уряд (за даними соціологічних досліджень), саме їм належить особлива роль у цьому процесі. Мас-медіа, виконуючи свою функцію контролю за діями влади, інформують громадян про відповідну проблему, подають аргументи «за» та «проти». Таким чином вони схиляють громадську думку на користь певних рішень або, у разі виявлення помилок, мобілізують її на боротьбу з порушеннями.
Відгук громадськості на повідомлення мас-медіа залежить від переконливості, доказовості позицій журналістів, їх незаангажованості. Проблема чесності мас-медіа лежить у площині їх стосунків із власником, з державою, із журналістами, зі споживачами. Демократична преса повинна базуватися на засадах об’єктивного подання інформації, викладенні фактів з максимально нейтральною інтонацією. Призначення мас-медіа в тому, щоб давати об’єктивну інформацію про реальну картину сьогодення, забезпечувати свободу думки і слова та право публічно висловлювати свої думки, відстоювати власну громадянську позицію тощо. Також завданням мас-медіа є здійснення контролю за роботою всіх гілок влади, порушення актуальних питань, стеження за розв’язанням важливих проблем. Мас-медіа впливають на культуру й поведінку громадян. Інтерес мас-медіа до суспільних подій, які стають у центрі обговорення, сприяє їх активному обговоренню та формуванню суспільної позиції щодо них.
Питання для обміркування
Як впливає інформація, яку ви отримуєте з телебачення, радіо, газет, Інтернету, на ваше ставлення до суспільних проблем? Чи змінюється ваша особиста думка під впливом такої інформації?
Мас-медіа справляють незаперечний вплив на формування власної позиції людини. Вони впливають на сприйняття й оцінку людиною того, що відбувається у світі, на рівень освіченості й обізнаності, вони формують потреби, смаки та погляди. Великою мірою медіа формують світогляд людини, думки і ставлення з різних питань, нав’язують певні цінності та поведінкові норми. Тому щоб не стати об’єктом впливу і протистояти маніпуляціям медіа, нині кожній людині необхідно бути медіаграмотною, тобто критично ставитися до медіаконтенту, розуміти й аналізувати роль медіа та їх вплив.
Медіатексти передаються через різні численні медіа. Різновиди медіа — це періодичні друковані видання та інші засоби поширення інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб з метою їх оперативного інформування про події та явища у світі, окремій країні, певному регіоні, а також на виконання певних соціальних функцій. Медіа поділяють на друковані та електронні. Першу групу складають періодичні видання (газети, журнали, бюлетені) та книжки, а другу — аудіовізуальні засоби: радіо, телебачення, Інтернет.
У найдавніші часи, щоб повідомити сусідів про наступ ворогів, запалювали багаття або дзвонили у дзвони. Деякі африканські племена й досі використовують тамтами для повідомлення про подію. Звичайно, таким чином можна лише сповістити про факт події, не розкриваючи її змісту. Методи поширення масової інформації удосконалювались упродовж розвитку людства та технічного прогресу. Інформація спочатку поширювалась усно, а з розвитком писемності — письмово: на папірусі, камені, папері. З виникненням друкарства з’явилися друковані засоби масової інформації. Газети, які дещо нагадували сучасні, виникли після винаходу Йоганном Гутенбергом у 1450 р. друкарського станка, який дозволив швидко копіювати велику кількість примірників та істотно знизити вартість газети.
Бюро корисної інформації
Першим прототипом друкованої газети у світі вважають «Столичний вісник», що виходив у Китаї у VIII ст. й містив інформацію про укази імператора та найважливіші події. Її друкували за допомогою дерев’яних дощечок, на яких вирізали ієрогліфи, а потім вкривали тушшю та робили відбитки. Технологія була доволі незручною, оскільки від частого використання дощечки дуже швидко псувалися.
До числа перших газет сучасного типу відносять «La Gazette», що була опублікована 30 травня 1631 р. у Франції тиражем в 1200 екземплярів. Вона була надзвичайно популярною серед французів. Деякі замітки для «La Gazette» писали особисто король Франції Людовик XIII та знаменитий кардинал Рішельє. У ній вперше опублікували платні рекламні оголошення.
Поміркуйте та обговоріть, чому газети, як різновид медіа, що пройшли такий довгий історичний шлях, існують і нині. Чи змінилася їх роль і як саме? Назвіть, які газети ви знаєте. Як часто їх читаєте? Відповідь аргументуйте.
Наступний прорив у розвитку мас-медіа відбувся в ХІХ ст. з винаходом телеграфу, телефону та радіо. На початку ХХ ст. розпочали регулярно транслювати радіопередачі, швидкість передачі інформації в комунікативному обміні досягла швидкості світла, а головне — інформація, як і радіо як засіб комунікації, стала масовою. Загальна телефонізація, на думку німецького інженера-дослідника Карла Штейнбуха, у 333 рази збільшує пропускну здатність інформації, що в стільки ж разів збільшує інтенсивність комунікації. Підвищення мобільних властивостей телефонних апаратів ще в 5-6 разів збільшило цю можливість.
Новий прорив у збільшенні швидкості передачі інформації до масової аудиторії зробило телебачення, яке увійшло в наше життя з 30-х років минулого століття. Воно у 550 тисяч разів збільшило пропускну здатність інформації порівняно з телеграфом. У Києві перший телецентр був побудований і почав працювати 1951 р. Наступний стрибок у розвитку мас-медіа відбувся з настанням космічної ери та запуском перших супутників зв’язку в 60-х роках ХХ ст. Справжня революція відбулась із винаходженням Інтернету, комп’ютерних мереж, електронної пошти.
Отже, історія розвитку комунікацій зазнала три комунікаційні революції:
1) винахід писемності;
2) виготовлення друкарського верстата;
3) впровадження електронних мас-медіа.
Інтернет започаткував нову еру в розвитку комунікації, нині Всесвітня інформаційна мережа не має жодних кордонів, що дозволяє донести до широкого загалу будь-яку інформацію.
Питання для обміркування
На вашу думку, яка роль мережі Інтернет у процесі глобалізації та в розвитку демократії?
Медіа впливають на аудиторію, створюючи уявлення про «красиве» життя; формують ідеологічну позицію та споживацькі смаки. Будь-який медійний продукт — це певною мірою реклама способу життя, певних цінностей.
Реклама — спеціальна інформація про осіб чи продукцію, що розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого чи опосередкованого одержання прибутку, або звернення уваги на соціальні проблеми. Залежно від джерела реклама може мати різні форми: усну, письмову, аудіовізуальну, графічну. Реклама існує у вигляді рекламного повідомлення, ролика чи замовного фільму. Реклама є системою заходів цілеспрямованого впливу на споживачів, що формує та регулює рух товару на ринку. Реклама з’являється там, де є обмін товарами, де є конкуренція і де кожний товаровиробник бореться за свого покупця й шукає свою нішу на ринку.
Реклама поділяється за жанрами на: соціальну — як вид взаємодії, що має на меті привернути увагу населення до найважливіших суспільних проблем і морально-етичних цінностей; політичну, яка має на меті ефективно донести інформацію до виборця про певну політичну силу і спонукати його на прийняття потрібного вибору; комерційну, або споживчу, головна мета якої — спонукати споживача зробити покупку, тобто перетворити потенційного покупця на реального.
Комерційна реклама є найпоширенішим видом реклами.
Друковані медіа отримують кошти від рекламодавців за розміщення реклами товарів, послуг і можливостей, які пропонують певні організації чи люди. Реклама спрямована привернути увагу потенційного покупця, вплинути на його свідомість і сформувати в нього бажання купити чи скористатися товаром або послугою. Будь-який тип реклами використовує різноманітні психологічні способи, щоб вплинути на споживача. Так чи інакше, реклама намагається об’єднати уявлення про певний продукт із нашими глибинними й найосновнішими потребами. Девіз рекламістів говорить: «Люди не знають, чого хочуть доти, поки їм це не запропонують ». Найчастіше психологічні методи впливу суперечать етичним нормам, примушують купувати товар і формують помилкові цінності.
Ідеї для дослідження
Попрацюйте в малих групах. Скориставшись телефоном, підключеним до мережі Інтернет, перегляньте рекламу «Кіндер-сюрпризу», соку «Садочок» чи «Сандора», йогурту «Живинка» або іншу, яка вам подобається. Проаналізуйте, який основний меседж реклами, до кого й до чого, до яких цінностей апелює зміст реклами, який вплив створюють образи та музичний супровід на глядача. Чи варто довіряти рекламі й з якою метою вона створена? Дайте кілька порад, як протистояти впливу реклами.
Методи рекламного впливу
Ствердні висловлювання, які подаються як факт, що не потребує доказів. (Мільйони українців люблять та обирають смачні та якісні соки «Садочок»! «Садочок» — улюблений сік України!)
Вибірковий підбір інформації, використання тільки тих фактів, які є вигідними для інформаційно-психологічного впливу реклами. (Сухарики «Флінт» дають тобі наснагу та енергію творити!)
Використання слоганів, девізів і лозунгів, що асоціюються з маркою продукту. (Не гальмуй — снікерсуй! «Мезим» — шлунку добре з ним!)
Концентрація на декількох рисах або особливостях: якість, піклування, швидкість, статус, гарантія, настрій тощо. (Масло «Джонсонс бебі» утримує в 10 разів більше вологи!..)
Додаткові свідчення, посилання на фахівців, авторитетів. (Стоматологи рекомендують, клінічно доведено...)
Антирекламна реклама висміює іншу рекламу, а потім акцентує увагу на своїй продукції. (Реклама «Спрайт» висміює рекламу прального порошку, а потім пропонує свій напій: “Спрайт” байдужий до плям, але нещадний до спраги!»)
Інтригуюча реклама містить елементи загадки, створення образу без указування на товар, марку. (Реклама «Рібок» — ролик про те, як стати людиною, а в кінці — лише емблема марки.)
Несемантичне маніпулювання, що впливає на підсвідомість: темп мови, наголоси, інтонація, гучність, жести, міміка тощо.
Реклама на телебаченні є візуально організованою інформацією, яка оптично відокремлена від програмного контенту, позначена як реклама й переважно трансльована в блоках або на частині екрана. Телевізійна реклама може бути прямою, тобто транслювати розміщені в ефірі відеоролики, які рекламують певну продукцію, або спонсорською — у вигляді заставки перед програмою чи оголошення спонсора програми або заходу. Найефективнішими є динамічні відеоролики тривалістю від 5 до 30 с, які розміщені на початку або в кінці рекламного блоку. Обсяги телевізійної реклами за останні десятиліття значно збільшуються.
Питання для обміркування
Як ви вважаєте, чи має закон регулювати показ реклами? Які ще види товарів не варто рекламувати? Наведіть аргументи, які підкреслюють, що реклама — це негатив або позитив.
Ще один вид реклами — прихована реклама, якою користуються переважно підприємці, компанії, публічні особи й політики. Така реклама транслюється різними медіа заради збагачення, але вона нівелює журналістські стандарти й дає викривлену картинку дійсності. Реклама не відображає дійсність, вона конструює власну реальність із окремих частин. Отже, реклама та медіа взагалі мають беззаперечний вплив на формування громадської думки, вона досягає як позитивних цілей, так і негативно впливає на процес творення суспільних цінностей і формування власної позиції.
Громадською думкою називають колективне ставлення певної спільноти або нації в цілому до певної суспільної проблеми та шляхів її розв’язання.
Ідеї для дослідження
Прочитайте цитату з антиутопічного роману англійського письменника й публіциста Джорджа Орвелла «1984».
Супроти сучасної системи всі тиранії минулого видаються слабкими і неефективними... Причина цього була почасти в тому, що раніше жоден уряд не мав можливостей утримувати своїх громадян під постійним наглядом. Проте винайдення друкарства полегшило маніпулювання громадською думкою, а кіно та радіо сприяли подальшому розвиткові цього процесу. З винайденням телебачення й запровадженням технічних удосконалень, які зробили можливим одержувати й передавати інформацію за допомогою одного апарата, закінчилося приватне життя. Кожен громадянин міг по 24 години на добу перебувати під наглядом поліції і шквалом офіційної пропаганди, водночас позбавлений будь-яких інших альтернативних комунікаційних каналів. Уперше виникла можливість домогтися не лише цілковитої покори перед державою, а й цілковитої єдності в будь-яких питаннях.
Як у тексті зображено роль медіа? Автор у тексті зазначає, що громадяни були позбав лені альтернативних комунікаційних каналів, чому він надав важливості цьому факту? Прокоментуйте думку автора.
У демократичному суспільстві громадська думка не завжди буває однорідною: адже суспільство складається з різноманітних груп, кожній з яких притаманні власні інтереси та ставлення, а тому й думки цих спільнот можуть не збігатися. Тож постає проблема узгодження цих інтересів, формування громадської думки більшості. Ураховуючи, що в різних країнах, зокрема й в Україні, мас-медіа користуються вищим рівнем довіри серед населення, ніж уряд (за даними соціологічних досліджень), саме їм належить особлива роль у цьому процесі. Мас-медіа, виконуючи свою функцію контролю за діями влади, інформують громадян про відповідну проблему, подають аргументи «за» та «проти». Таким чином вони схиляють громадську думку на користь певних рішень або, у разі виявлення помилок, мобілізують її на боротьбу з порушеннями.
Відгук громадськості на повідомлення мас-медіа залежить від переконливості, доказовості позицій журналістів, їх незаангажованості. Проблема чесності мас-медіа лежить у площині їх стосунків із власником, з державою, із журналістами, зі споживачами. Демократична преса повинна базуватися на засадах об’єктивного подання інформації, викладенні фактів з максимально нейтральною інтонацією. Призначення мас-медіа в тому, щоб давати об’єктивну інформацію про реальну картину сьогодення, забезпечувати свободу думки і слова та право публічно висловлювати свої думки, відстоювати власну громадянську позицію тощо. Також завданням мас-медіа є здійснення контролю за роботою всіх гілок влади, порушення актуальних питань, стеження за розв’язанням важливих проблем. Мас-медіа впливають на культуру й поведінку громадян. Інтерес мас-медіа до суспільних подій, які стають у центрі обговорення, сприяє їх активному обговоренню та формуванню суспільної позиції щодо них.
Питання для обміркування
Як впливає інформація, яку ви отримуєте з телебачення, радіо, газет, Інтернету, на ваше ставлення до суспільних проблем? Чи змінюється ваша особиста думка під впливом такої інформації?
Мас-медіа справляють незаперечний вплив на формування власної позиції людини. Вони впливають на сприйняття й оцінку людиною того, що відбувається у світі, на рівень освіченості й обізнаності, вони формують потреби, смаки та погляди. Великою мірою медіа формують світогляд людини, думки і ставлення з різних питань, нав’язують певні цінності та поведінкові норми. Тому щоб не стати об’єктом впливу і протистояти маніпуляціям медіа, нині кожній людині необхідно бути медіаграмотною, тобто критично ставитися до медіаконтенту, розуміти й аналізувати роль медіа та їх вплив.
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 3
Гр. 14
Громадянська освіта
Свобода слова. Обмеження свободи слова. Баланс між свободою вираження поглядів та відповідальністю
Завдання: Ознайомитися з презентацією
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 4
Гр. 13
Технології
Місце та роль технології конструювання із сірників у сучасному декоративно-ужитковому мистецтві. Види виробів із сірників.
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Сірники – найпростіший і найдоступніший виробний матеріал, який тільки можна собі уявити. Вони відкривають широкі можливості для творчості і дозвілля. Крім того, сірники – це відмінний матеріал для складання різних головоломок, а також чудовий розвиваючий посібник для дітей, що одночасно є і навчанням, і забавою.
Перша сірникова мануфактура була зареєстрована в 1837 році в Петербурзі. Це була "Невська сірникова фабрика А.Г.Забєліна”.
У світі ця техніка не дуже поширена, але має багато прихильників, завдяки тому, що займаючись цією справою, можна набути багато цінних навичок та розвинути або вдосконалити деякі риси свого характеру. Крім того, конструювання моделей із сірників дає можливість проявити безкінечне терпіння, гарно розвинену просторову уяву, талант конструктора та творчі здібності.
Для виготовлення виробів у цій техніці потрібен недорогий та всім доступний матеріал – сірники, клей ПВА та нескладні пристосування (канцелярський ніж або лезо, наждачна шкурка).
Вивчення технології матчворку передбачається через проектно-технологічну діяльність. Як результат роботи над змістом модуля, учні мають виконати проект. Проект має складатись із портфоліо, куди входить:
Ÿ обґрунтування вибору теми проекту, його актуальність;
Ÿ план роботи з виконання проекту;
Ÿ план проектної діяльності;
Ÿ вимоги до виробу чи критерії виробу;
Ÿ визначення необхідних знань та умінь;
Ÿ інформація про еволюцію техніки чи виробу;
Ÿ вироби-аналоги та їх аналіз;
Ÿ конструювання власного виробу (опис, ескізні замальовки – клаузура; шаблони ; технологія виготовлення виробу);
Ÿ економічне обґрунтування; міні-маркетингові дослідження, реклама; фото готового виробу;
Під час виконання проекту важливо звертати увагу на його матеріалоємність і вартість. Проекти із сірників відповідають цій вимозі. Виготовляти задуманий виріб можна із будь-яких сірників.
Захист проекту можна здійснювати за таким орієнтовним планом:
Ÿ чи відповідає готовий виріб задуму, розробленим критеріям;
Ÿ які орієнтовні матеріальні затрати, скільки часу виготовлявся виріб;
Ÿ що нового внесено у технологію виготовлення подібних виробів, оформлення виробу;
Ÿ яка орієнтовна вартість виробу та її порівняння з вартістю таких виробів у художніх салонах, ринках тощо;
Ÿ які труднощі виникали під час виконання творчого проекту, шляхи їх подолання;
Ÿ порівняння реальних результатів із завданнями, які планувались з виконання творчого проекту;
Ÿ чому отримали саме такий результат;
Ÿ що потрібно зробити для того, щоб мати кращі результати роботи;
Ÿ плани на майбутнє.
Для захисту проекту можна використати і презентацію проекту, виконану в програмі, наприклад, Power Point.
Під час виконання робіт необхідно приділяти увагу правилам безпечної праці, організації робочого місця та санітарно-гігієнічним вимогам.
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 5
Гр. 11 (1 гр.)
Технології
Добір кріплення оздоблювальних елементів
Завдання: Ознайомитися з презентацією
Домашнє завдання: Добрати кріплення оздоблювальних елементів
Урок 6
Гр. 11 (1 гр.)
Технології
Технологічна послідовність виготовлення (листівки)
Завдання: Виконати завдання
Домашнє завдання: Розробити технологічну послідовність виготовлення власної листівки. Тематику листівки обираємо довільно
Урок 7
Гр. 12
Технології
Способи з'єднання деталей виробу. Контроль якості виробу
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Будь-яку діяльність увінчує її успішне завершення. Саме за досягнутим результатом оцінюється вся робота.
Завершальною частиною виробничого процесу є склаlання виробів - технологічний процес з'єднання окремих деталей, складальних одиниць у готовий виріб.
Складання виробів здійснюють у визначеній послідовності за складальними креслениками, технологічними схемами тощо. На складальному кресленику вказують способи з'єднання окремих деталей.
Мал. 29. Позначення способів з'єднання деталей: а) з'єднання паянням б) клейове з'єднання
Спосіб з'єднання обирають залежно від призначення виробу та його складових одиниць і конструкційного матеріалу, з якого виготовляють деталі.
Вам уже відомо, що з'єднання деталей і вузлів виробу бувають рознімними і нерознімними.
Виготовляючи вироби з деревинних матеріалів, ви вже використовували деякі способи з'єднання деталей: шипові, на цвяхах, шурупах. Для складання виробів із металів та їхніх сплавів використовували паяння, заклепкові, різьбові та інші способи з'єднання.
Для з'єднання деталей із ДСП, ЛДСП, МДФ, ОСП та інших деревинних композитів використовують самонарізні гвинти, меблеві кутики, шканти (чопики), стяжки, клей тощо.
Найпростіше з'єднати деталі з деревини та деревинних композитів за допомогою самонарізних гвинтів (саморізів).
Мал. 30. Саморіз для з'єднання деревинних матеріалів
Місця встановлення саморізів спочатку треба розмітити. Щоб запобігти під час загвинчування розтріскуванню, у заготовці перед установленням саморіза треба просвердлити отвір на глибину, що дорівнює приблизно 2/3 довжини саморіза. Діаметр отворів повинен становити 4/5 діаметра стрижня саморіза.
Для потайної головки свердлом більшого діаметра розширюють вхідний отвір. Саморіз вставляють в отвір і загвинчують викруткою за годинниковою стрілкою.
Викрутку підбирають таких розмірів, щоб ширина її робочої частини дорівнювала ширині шліца. Форма робочої частини викрутки повинна бути такою самою, як і в шліца.
Деталі меблів з'єднують за допомогою кутиків, що виготовляються із металів чи пластмас (мал. 31) та шкантів (мал. 32).
Мал. 31. Меблеві кутики із різних матеріалів
Для з'єдання деталей на шкантах потрібно вибрати або виготовити із деревини шкант (мал. 31).
Мал. 32. З'єдання деталей на шкантах
На свердло потрібного розміру, призначене для свердління деревинних матеріалів, встановити обмежувач глибини свердління і просвердлити деталь на глибину від 15 до 20 мм (залежно від розміру шканта). Потім просвердлити отвір у другій деталі. В отвір вставити шкант і скріпити деталі між собою.
Дуже поширеним для складання меблевих деталей є з'єднання за допомогою єврогвинтів. Угвинчують єврогвинт (його ще називають конфірмат) за допомогою спеціального шестигранного ключа (мал. 33).
Мал. 33. З'єднання деталей єврогвинтом (конфірматом)
Головна вада такого виду кріплення: залишаються видимими вгвинчені врівень із поверхнею деталі головки. Щоб приховати їх, використовують пластикові заглушки під колір матеріалу.
Одним із найпоширеніших видів з'єднання деталей із різних матеріалів є склеювання.
Склеювати можна не тільки папір, картон, деревину, а й метали, пластмаси, композити та багато інших матеріалів.
Основні переваги склеювання - герметичність з'єднання, гладкість зовнішніх частин склеюваних поверхонь, естетичність виробу. Однак клейові з'єднання не завжди виходять міцними, тому цей спосіб з'єднання обирають не для всіх виробів.
Від чого ж залежить міцність клейового з'єднання?
Міцність склеювання в основному залежить від дотримання технологічного процесу склеювання, щільності прилягання поверхонь і виду клею, що використовується.
Технологічний процес склеювання деталей складається з таких операцій:
- підготування поверхонь деталей до склеювання;
- нанесення клею;
- складання склеюваних деталей;
- склеювання за певної температури й тиску з подальшим вистоюванням;
- очищення шва від залишків клею та контроль якості склеювання.
Щоб підготувати поверхні деталей до склеювання, необхідно їх припасувати, очистити від пилу, бруду, жиру для надання їм потрібної шорсткості. Якість клейового шва залежить від способів нанесення клею. Клей можна наносити точково, фрагментарно під час склеювання малих деталей та за допомогою пензлів, спеціальних шпателів - на більших площах. До пресування (стискання деталей) потрібно провести відкрите вистоювання. Вистоювання деталі після нанесення клею, що містить у собі розчинник є обов'язковим. Під час вистоювання клей набуває потрібної в'язкості, зменшується усадка клейового шва, знижується ймовірність виникнення внутрішніх повітряних раковин, що призводять до неякісного склеювання.
Складання і склеювання деталей між собою здійснюють на верстаку або столі за допомогою спеціальних пристроїв.
Деталі з нанесеним клеєм встановлюють у правильне положення і фіксують затискними пристроями. Залишки клею, що потрапили на поверхні деталей акуратно витирають.
Після висихання клею і вистоювання клейового з'єднання треба перевірити і випробувати його міцність.
Основний дефект, який може виникнути під час склеювання, — непроклеювання (наявність ділянок, у яких не відбулося з'єднання склеюванням). Тому необхідно ретельно дотримуватися технології нанесення клею на склеювані поверхні.
Дуже важливо правильно підібрати клей, адже кожен клей має своє призначення.
Мал. 34. Клеї для склеювання різних матеріалів
Для склеювання деталей виробів із деревинних конструкційних матеріалів використовують столярний клей.
Мал. 35. Клеї столярні
Коли клеїти треба багато виробів із деревинних матеріалів і тюбика клею буде дуже мало, клей готують із гранульованого чи інших видів столярних клеїв. За 10—12 годин до початку варіння у спеціальний посуд засипають гранульований чи здрібнений плитковий столярний клей і заливають кип'яченою водою так, щоб вона повністю прикрила сухий клей. Набряклий клей варять 15—20 хвилин, після чого гарячим наносять на підготовлену поверхню. Склеєні деталі ставлять під прес або закріплюють за допомогою струбцин.
Деталі з різних матеріалів: деревини, пластмаси, скла, тканини, кераміки тощо можна склеїти за допомогою термоклеїв.
Термоклей виготовляють у вигляді циліндричних патронів різних кольорів. Патрони білого та світлих кольорів є універсальними. Вони підходять для склеювання деталей із будь-яких матеріалів.
Клейові патрони темних кольорів призначено тільки для певних, указаних у інструкції, матеріалів. Тому, добираючи клейові патрони, слід звернути увагу на їх призначення.
Мал. 36. Термопістолет і клейові патрони
Щоб склеїти деталі за допомогою термоклею, підібраний за призначенням клейовий патрон треба вставити у термопістолет (мал. 36).
Термопістолет призначений для плавлення термоклею та подавання його до склеюваних поверхонь Заряджений термопістолет включають в електромережу, щоб термоклей у патронах почав плавитися. З натисканням на важіль подання клею потік гарячого клею вичавлюється із сопла термопістолета і його треба спрямувати на поверхню деталей, що склеюються.
Мал. 37. Застосування термопістолета
Термоклей дуже швидко висихає. Тому його краще використовувати для склеювання деталей з невеликою площею.
Термоклей має тривалий термін експлуатації. Ні час, ні вплив різних несприятливих чинників, таких як мороз, сонячні промені, велика кількість вологи не впливають на його властивості.
Для склеювання деталей із деревинних матеріалів також використовують синтетичні універсальні клеї типу «Суперцемент», БФ. Однак синтетичні клеї, випаровуючись, виділяють шкідливі для здоров'я людей речовини. Тому застосовують синтетичні клеї тільки за наявності доброї вентиляції приміщень і теплої води для миття рук після роботи.
Для склеювання пластиків найчастіше застосовують універсальні клеї, серед яких — «Момент», епоксидний клей, секундні клеї. Є також багато спеціальних клеїв, призначених для склеювання одного або декількох типів пластику. Пакування таких клеїв містять спеціальну абревіатуру, що позначає назву пластику, для склеювання якого вони призначені: РЕ - поліетилен; РР - поліпропілен; РС - полікарбонат; PS - полістирол; РММА - поліметилметакрилат (органічне скло); РИР - поліуретан; РVC - полівінілхлорид. Наприклад, якщо на знакові стоять літери РS або цифра 6, то це — полістирол. Такий вид матеріалу приклеюють «Суперклеєм», епоксидним клеєм або пластиковим цементом.
Найпростіші за складом і зручні для застосування рідкі клеї. Це — клеї ПВА, а також клеї на основі каучуку й різноманітних смол. Поширені два види рідких клеїв: на водній основі та з розчинником. Після нанесення на поверхні рідкого клею вода або розчинник, що містяться в ньому, поступово випаровуються, клей твердне і відбувається склеювання. Рідкі клеї підходять для склеювання пористих матеріалів.
На пористі матеріали клей рекомендується наносити кілька разів - деякий час він буде вбиратися і тільки після просочення матеріалу утворить шар, достатній для склеювання деталей.
Герметичні матеріали ліпше склеюються за допомогою контактного клею. Контактні клеї (гумові, «Момент») склеюють досить швидко, але містять токсичні матеріали, тому працювати з ними можна тільки у добре провітрюваному приміщенні, уникаючи під час роботи вдихання парів і контакту клею зі шкірою.
Контактний клей потрібно рівним і тонким шаром нанести на обидві поверхні й дати йому підсохнути. Потім деталі, що склеюються, треба сильно притиснути одну до одної, причому тут вирішальне значення має саме зусилля, яке прикладається до деталей, а не час їх стиснення.
Дуже міцне з'єднання деталей можна забезпечити за допомогою реакційного клею. Він з'єднує деталі так, що склеєна річ може зламатися в іншому місці, а шов залишиться цілим. Особливість цих клеїв полягає в тому, що вони тверднуть і склеювання відбувається тільки за дії певних чинників: вступаючи в реакцію з атмосферним киснем під дією ультрафіолетового випромінювання, взаємодіючи з водою тощо. Саме тому вони отримали назву «реакційних» - за впливу зазначених чинників відбуваються хімічні та інші реакції, в результаті яких відбувається тверднення клею. До цього типу належать усім відомі секундні клеї, зокрема «Суперклей» та ін.
Для склеювання оргскла є необхідним прозорий клей. Такі клеї готують на основі дихлоретану. У ньому розчиняють стружку оргскла, яка із часом набухає, після чого клей витримують протягом 2 — 3 діб. Деталі з оргскла легко та міцно склеюються, клеєні шви виходять прозорими, майже непомітними, і виріб може мати естетичний вигляд.
Клей на основі дихлоретану дуже токсичний! Його готують заздалегідь у спеціальному приміщенні, де є надійна вентиляція і відсутні продукти харчування.
Для склеювання оргскла використовують також спеціальні та універсальні клеї.
Перед склеюванням поверхні з оргскла треба знежирити. Потім нанести на деталі клейку речовину і, поки вони не підсохли, швидко їх з'єднати. Додатково потрібно нанести клей на місце з'єднання. Такий шов виходить дуже міцним - навіть коли оргскло пошкодиться, він залишиться цілим.
Для приклеювання неметалевих матеріалів до деталей з металу застосовують термостійкий вид клею різних марок ИПЕ-9; БФК-9; ЕФ-9; К-10; К-105 та ін.
Під час склеювання деталей будь-яким клеєм необхідно:
- склеювати деталі на підкладній дошці;
- під час роботи уникнути потрапляння клею на шкіру рук;
- після роботи старанно вимити руки з милом і провітрити приміщення.
Мал. 39. З'єднання та склеювання деталей комплексного виробу
Будь-яку діяльність увінчує її успішне завершення. Саме за досягнутим результатом оцінюється вся робота.
Завершальною частиною виробничого процесу є склаlання виробів - технологічний процес з'єднання окремих деталей, складальних одиниць у готовий виріб.
Складання виробів здійснюють у визначеній послідовності за складальними креслениками, технологічними схемами тощо. На складальному кресленику вказують способи з'єднання окремих деталей.
Мал. 29. Позначення способів з'єднання деталей: а) з'єднання паянням б) клейове з'єднання
Спосіб з'єднання обирають залежно від призначення виробу та його складових одиниць і конструкційного матеріалу, з якого виготовляють деталі.
Вам уже відомо, що з'єднання деталей і вузлів виробу бувають рознімними і нерознімними.
Виготовляючи вироби з деревинних матеріалів, ви вже використовували деякі способи з'єднання деталей: шипові, на цвяхах, шурупах. Для складання виробів із металів та їхніх сплавів використовували паяння, заклепкові, різьбові та інші способи з'єднання.
Для з'єднання деталей із ДСП, ЛДСП, МДФ, ОСП та інших деревинних композитів використовують самонарізні гвинти, меблеві кутики, шканти (чопики), стяжки, клей тощо.
Найпростіше з'єднати деталі з деревини та деревинних композитів за допомогою самонарізних гвинтів (саморізів).
Мал. 30. Саморіз для з'єднання деревинних матеріалів
Місця встановлення саморізів спочатку треба розмітити. Щоб запобігти під час загвинчування розтріскуванню, у заготовці перед установленням саморіза треба просвердлити отвір на глибину, що дорівнює приблизно 2/3 довжини саморіза. Діаметр отворів повинен становити 4/5 діаметра стрижня саморіза.
Для потайної головки свердлом більшого діаметра розширюють вхідний отвір. Саморіз вставляють в отвір і загвинчують викруткою за годинниковою стрілкою.
Викрутку підбирають таких розмірів, щоб ширина її робочої частини дорівнювала ширині шліца. Форма робочої частини викрутки повинна бути такою самою, як і в шліца.
Деталі меблів з'єднують за допомогою кутиків, що виготовляються із металів чи пластмас (мал. 31) та шкантів (мал. 32).
Мал. 31. Меблеві кутики із різних матеріалів
Для з'єдання деталей на шкантах потрібно вибрати або виготовити із деревини шкант (мал. 31).
Мал. 32. З'єдання деталей на шкантах
На свердло потрібного розміру, призначене для свердління деревинних матеріалів, встановити обмежувач глибини свердління і просвердлити деталь на глибину від 15 до 20 мм (залежно від розміру шканта). Потім просвердлити отвір у другій деталі. В отвір вставити шкант і скріпити деталі між собою.
Дуже поширеним для складання меблевих деталей є з'єднання за допомогою єврогвинтів. Угвинчують єврогвинт (його ще називають конфірмат) за допомогою спеціального шестигранного ключа (мал. 33).
Мал. 33. З'єднання деталей єврогвинтом (конфірматом)
Головна вада такого виду кріплення: залишаються видимими вгвинчені врівень із поверхнею деталі головки. Щоб приховати їх, використовують пластикові заглушки під колір матеріалу.
Одним із найпоширеніших видів з'єднання деталей із різних матеріалів є склеювання.
Склеювати можна не тільки папір, картон, деревину, а й метали, пластмаси, композити та багато інших матеріалів.
Основні переваги склеювання - герметичність з'єднання, гладкість зовнішніх частин склеюваних поверхонь, естетичність виробу. Однак клейові з'єднання не завжди виходять міцними, тому цей спосіб з'єднання обирають не для всіх виробів.
Від чого ж залежить міцність клейового з'єднання?
Міцність склеювання в основному залежить від дотримання технологічного процесу склеювання, щільності прилягання поверхонь і виду клею, що використовується.
Технологічний процес склеювання деталей складається з таких операцій:
- підготування поверхонь деталей до склеювання;
- нанесення клею;
- складання склеюваних деталей;
- склеювання за певної температури й тиску з подальшим вистоюванням;
- очищення шва від залишків клею та контроль якості склеювання.
Щоб підготувати поверхні деталей до склеювання, необхідно їх припасувати, очистити від пилу, бруду, жиру для надання їм потрібної шорсткості. Якість клейового шва залежить від способів нанесення клею. Клей можна наносити точково, фрагментарно під час склеювання малих деталей та за допомогою пензлів, спеціальних шпателів - на більших площах. До пресування (стискання деталей) потрібно провести відкрите вистоювання. Вистоювання деталі після нанесення клею, що містить у собі розчинник є обов'язковим. Під час вистоювання клей набуває потрібної в'язкості, зменшується усадка клейового шва, знижується ймовірність виникнення внутрішніх повітряних раковин, що призводять до неякісного склеювання.
Складання і склеювання деталей між собою здійснюють на верстаку або столі за допомогою спеціальних пристроїв.
Деталі з нанесеним клеєм встановлюють у правильне положення і фіксують затискними пристроями. Залишки клею, що потрапили на поверхні деталей акуратно витирають.
Після висихання клею і вистоювання клейового з'єднання треба перевірити і випробувати його міцність.
Основний дефект, який може виникнути під час склеювання, — непроклеювання (наявність ділянок, у яких не відбулося з'єднання склеюванням). Тому необхідно ретельно дотримуватися технології нанесення клею на склеювані поверхні.
Дуже важливо правильно підібрати клей, адже кожен клей має своє призначення.
Мал. 34. Клеї для склеювання різних матеріалів
Для склеювання деталей виробів із деревинних конструкційних матеріалів використовують столярний клей.
Мал. 35. Клеї столярні
Коли клеїти треба багато виробів із деревинних матеріалів і тюбика клею буде дуже мало, клей готують із гранульованого чи інших видів столярних клеїв. За 10—12 годин до початку варіння у спеціальний посуд засипають гранульований чи здрібнений плитковий столярний клей і заливають кип'яченою водою так, щоб вона повністю прикрила сухий клей. Набряклий клей варять 15—20 хвилин, після чого гарячим наносять на підготовлену поверхню. Склеєні деталі ставлять під прес або закріплюють за допомогою струбцин.
Деталі з різних матеріалів: деревини, пластмаси, скла, тканини, кераміки тощо можна склеїти за допомогою термоклеїв.
Термоклей виготовляють у вигляді циліндричних патронів різних кольорів. Патрони білого та світлих кольорів є універсальними. Вони підходять для склеювання деталей із будь-яких матеріалів.
Клейові патрони темних кольорів призначено тільки для певних, указаних у інструкції, матеріалів. Тому, добираючи клейові патрони, слід звернути увагу на їх призначення.
Мал. 36. Термопістолет і клейові патрони
Щоб склеїти деталі за допомогою термоклею, підібраний за призначенням клейовий патрон треба вставити у термопістолет (мал. 36).
Термопістолет призначений для плавлення термоклею та подавання його до склеюваних поверхонь Заряджений термопістолет включають в електромережу, щоб термоклей у патронах почав плавитися. З натисканням на важіль подання клею потік гарячого клею вичавлюється із сопла термопістолета і його треба спрямувати на поверхню деталей, що склеюються.
Мал. 37. Застосування термопістолета
Термоклей дуже швидко висихає. Тому його краще використовувати для склеювання деталей з невеликою площею.
Термоклей має тривалий термін експлуатації. Ні час, ні вплив різних несприятливих чинників, таких як мороз, сонячні промені, велика кількість вологи не впливають на його властивості.
Для склеювання деталей із деревинних матеріалів також використовують синтетичні універсальні клеї типу «Суперцемент», БФ. Однак синтетичні клеї, випаровуючись, виділяють шкідливі для здоров'я людей речовини. Тому застосовують синтетичні клеї тільки за наявності доброї вентиляції приміщень і теплої води для миття рук після роботи.
Для склеювання пластиків найчастіше застосовують універсальні клеї, серед яких — «Момент», епоксидний клей, секундні клеї. Є також багато спеціальних клеїв, призначених для склеювання одного або декількох типів пластику. Пакування таких клеїв містять спеціальну абревіатуру, що позначає назву пластику, для склеювання якого вони призначені: РЕ - поліетилен; РР - поліпропілен; РС - полікарбонат; PS - полістирол; РММА - поліметилметакрилат (органічне скло); РИР - поліуретан; РVC - полівінілхлорид. Наприклад, якщо на знакові стоять літери РS або цифра 6, то це — полістирол. Такий вид матеріалу приклеюють «Суперклеєм», епоксидним клеєм або пластиковим цементом.
Найпростіші за складом і зручні для застосування рідкі клеї. Це — клеї ПВА, а також клеї на основі каучуку й різноманітних смол. Поширені два види рідких клеїв: на водній основі та з розчинником. Після нанесення на поверхні рідкого клею вода або розчинник, що містяться в ньому, поступово випаровуються, клей твердне і відбувається склеювання. Рідкі клеї підходять для склеювання пористих матеріалів.
На пористі матеріали клей рекомендується наносити кілька разів - деякий час він буде вбиратися і тільки після просочення матеріалу утворить шар, достатній для склеювання деталей.
Герметичні матеріали ліпше склеюються за допомогою контактного клею. Контактні клеї (гумові, «Момент») склеюють досить швидко, але містять токсичні матеріали, тому працювати з ними можна тільки у добре провітрюваному приміщенні, уникаючи під час роботи вдихання парів і контакту клею зі шкірою.
Контактний клей потрібно рівним і тонким шаром нанести на обидві поверхні й дати йому підсохнути. Потім деталі, що склеюються, треба сильно притиснути одну до одної, причому тут вирішальне значення має саме зусилля, яке прикладається до деталей, а не час їх стиснення.
Дуже міцне з'єднання деталей можна забезпечити за допомогою реакційного клею. Він з'єднує деталі так, що склеєна річ може зламатися в іншому місці, а шов залишиться цілим. Особливість цих клеїв полягає в тому, що вони тверднуть і склеювання відбувається тільки за дії певних чинників: вступаючи в реакцію з атмосферним киснем під дією ультрафіолетового випромінювання, взаємодіючи з водою тощо. Саме тому вони отримали назву «реакційних» - за впливу зазначених чинників відбуваються хімічні та інші реакції, в результаті яких відбувається тверднення клею. До цього типу належать усім відомі секундні клеї, зокрема «Суперклей» та ін.
Для склеювання оргскла є необхідним прозорий клей. Такі клеї готують на основі дихлоретану. У ньому розчиняють стружку оргскла, яка із часом набухає, після чого клей витримують протягом 2 — 3 діб. Деталі з оргскла легко та міцно склеюються, клеєні шви виходять прозорими, майже непомітними, і виріб може мати естетичний вигляд.
Клей на основі дихлоретану дуже токсичний! Його готують заздалегідь у спеціальному приміщенні, де є надійна вентиляція і відсутні продукти харчування.
Для склеювання оргскла використовують також спеціальні та універсальні клеї.
Перед склеюванням поверхні з оргскла треба знежирити. Потім нанести на деталі клейку речовину і, поки вони не підсохли, швидко їх з'єднати. Додатково потрібно нанести клей на місце з'єднання. Такий шов виходить дуже міцним - навіть коли оргскло пошкодиться, він залишиться цілим.
Для приклеювання неметалевих матеріалів до деталей з металу застосовують термостійкий вид клею різних марок ИПЕ-9; БФК-9; ЕФ-9; К-10; К-105 та ін.
Під час склеювання деталей будь-яким клеєм необхідно:
- склеювати деталі на підкладній дошці;
- під час роботи уникнути потрапляння клею на шкіру рук;
- після роботи старанно вимити руки з милом і провітрити приміщення.
Мал. 39. З'єднання та склеювання деталей комплексного виробу
Домашнє завдання: Підібрати способи з'єднання для власного виробу. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 8
Коментарі
Дописати коментар