Дистанційне навчання 29.12.2022

Урок 1

Гр. 13

Громадянська освіта

Виникнення та зміст демократії, цінності демократії та демократичні інститути

Завдання: Ознайомитися з матеріалом

УРОК № 29 Тема: Що таке демократія?Виникнення і зміст демократії. | Конспект. Громадянська освіта (vseosvita.ua)

Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.

Урок 2

Гр. 23

Технології

Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Завдання: Ознайомитися з матеріалом

Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності. Особливого значення набуває оцінка рівня конкурентоспроможності кожного окремого підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства істотно різниться від оцінки конкурентоспроможності продукції. Це більш складне завдання ніж оцінка рівня конкурентоспроможності продукції, і має більш істотне значення.

Прибутковість, виробництво, оборотність, ділова активність, ліквідність, які характеризують результативність діяльності підприємства, не дають однозначної відповіді про конкурентоспроможність підприємства на ринку. Для цього Тащиян Г.О. пропонує ввести нове поняття – „моніторинг конкурентоспроможності підприємства”, який повинен проводитись постійно.

Моніторинг конкурентоспроможності підприємства можна визначити як сукупність моніторингових заходів по показникам рівня маркетингової роботи підприємства і фінансового стану підприємства.

Систему показників моніторингу економічного стану підприємства можна представити у вигляді наступної схеми.

Таким чином, yа сьогоднішній день відсутня загальна методика визначення та оцінки конкурентоспроможності підприємства. Тому кожне окреме підприємство оцінює конкурентоспроможність за методикою, яка найбільше його задовольняє. У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, основними з яких є:

1. Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції.
2. Метод анкетування.
3. Рейтингова оцінка.
4. Метод „еталону” (графічний метод).
5. Метод різниць.
6. Метод рангів.
7. Метод балів.
8. Матричний метод Бостонської консультативної групи.
9. Матричний метод „Привабливість-конкурентоспроможність” („McKincey” – „General Electric”).
10. Матриця Портера.
11. SWOT – аналіз.

Наведений перелік методів не є повним та завершальним, однак є основним. Зупинимось на розгляді кожного із методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції дає можливість оцінити на скільки конкурентоспроможними є ті чи інші підприємства, а також кожне окреме підприємство протягом декількох років.

Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт у Viber.

Урок 3

Гр. 22 (1 гр.)

Технології

Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Завдання: Ознайомитися з матеріалом

Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності. Особливого значення набуває оцінка рівня конкурентоспроможності кожного окремого підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства істотно різниться від оцінки конкурентоспроможності продукції. Це більш складне завдання ніж оцінка рівня конкурентоспроможності продукції, і має більш істотне значення.

Прибутковість, виробництво, оборотність, ділова активність, ліквідність, які характеризують результативність діяльності підприємства, не дають однозначної відповіді про конкурентоспроможність підприємства на ринку. Для цього Тащиян Г.О. пропонує ввести нове поняття – „моніторинг конкурентоспроможності підприємства”, який повинен проводитись постійно.

Моніторинг конкурентоспроможності підприємства можна визначити як сукупність моніторингових заходів по показникам рівня маркетингової роботи підприємства і фінансового стану підприємства.

Систему показників моніторингу економічного стану підприємства можна представити у вигляді наступної схеми.

Таким чином, yа сьогоднішній день відсутня загальна методика визначення та оцінки конкурентоспроможності підприємства. Тому кожне окреме підприємство оцінює конкурентоспроможність за методикою, яка найбільше його задовольняє. У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, основними з яких є:

1. Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції.
2. Метод анкетування.
3. Рейтингова оцінка.
4. Метод „еталону” (графічний метод).
5. Метод різниць.
6. Метод рангів.
7. Метод балів.
8. Матричний метод Бостонської консультативної групи.
9. Матричний метод „Привабливість-конкурентоспроможність” („McKincey” – „General Electric”).
10. Матриця Портера.
11. SWOT – аналіз.

Наведений перелік методів не є повним та завершальним, однак є основним. Зупинимось на розгляді кожного із методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції дає можливість оцінити на скільки конкурентоспроможними є ті чи інші підприємства, а також кожне окреме підприємство протягом декількох років.

Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт у Viber.

Урок 4

Гр. 13

Технології

Способи з'єднання деталей виробу. Контроль якості

Завдання: Ознайомитися з матеріалом

Будь-яку діяльність увінчує її успішне завершення. Саме за досягнутим результатом оцінюється вся робота.

Завершальною частиною виробничого процесу є склаlання виробів - технологічний процес з'єднання окремих деталей, складальних одиниць у готовий виріб.

Складання виробів здійснюють у визначеній послідовності за складальними креслениками, технологічними схемами тощо. На складальному кресленику вказують способи з'єднання окремих деталей.

Мал. 29. Позначення способів з'єднання деталей: а) з'єднання паянням б) клейове з'єднання

Спосіб з'єднання обирають залежно від призначення виробу та його складових одиниць і конструкційного матеріалу, з якого виготовляють деталі. Вам уже відомо, що з'єднання деталей і вузлів виробу бувають рознімними і нерознімними

Виготовляючи вироби з деревинних матеріалів, ви вже використовували деякі способи з'єднання деталей: шипові, на цвяхах, шурупах. Для складання виробів із металів та їхніх сплавів використовували паяння, заклепкові, різьбові та інші способи з'єднання.

Для з'єднання деталей із ДСП, ЛДСП, МДФ, ОСП та інших деревинних композитів використовують самонарізні гвинти, меблеві кутики, шканти (чопики), стяжки, клей тощо.

Найпростіше з'єднати деталі з деревини та деревинних композитів за допомогою самонарізних гвинтів (саморізів).

Мал. 30. Саморіз для з'єднання деревинних матеріалів

Місця встановлення саморізів спочатку треба розмітити. Щоб запобігти під час загвинчування розтріскуванню, у заготовці перед установленням саморіза треба просвердлити отвір на глибину, що дорівнює приблизно 2/3 довжини саморіза. Діаметр отворів повинен становити 4/5 діаметра стрижня саморіза.

Для потайної головки свердлом більшого діаметра розширюють вхідний отвір. Саморіз вставляють в отвір і загвинчують викруткою за годинниковою стрілкою.

Викрутку підбирають таких розмірів, щоб ширина її робочої частини дорівнювала ширині шліца. Форма робочої частини викрутки повинна бути такою самою, як і в шліца.

Деталі меблів з'єднують за допомогою кутиків, що виготовляються із металів чи пластмас (мал. 31) та шкантів (мал. 32).

Мал. 31. Меблеві кутики із різних матеріалів

Для з'єдання деталей на шкантах потрібно вибрати або виготовити із деревини шкант (мал. 31).

Мал. 32. З'єдання деталей на шкантах

На свердло потрібного розміру, призначене для свердління деревинних матеріалів, встановити обмежувач глибини свердління і просвердлити деталь на глибину від 15 до 20 мм (залежно від розміру шканта). Потім просвердлити отвір у другій деталі. В отвір вставити шкант і скріпити деталі між собою.

Дуже поширеним для складання меблевих деталей є з'єднання за допомогою єврогвинтів. Угвинчують єврогвинт (його ще називають конфірмат) за допомогою спеціального шестигранного ключа (мал. 33).

Мал. 33. З'єднання деталей єврогвинтом (конфірматом)

Головна вада такого виду кріплення: залишаються видимими вгвинчені врівень із поверхнею деталі головки. Щоб приховати їх, використовують пластикові заглушки під колір матеріалу.

Одним із найпоширеніших видів з'єднання деталей із різних матеріалів є склеювання.

Склеювати можна не тільки папір, картон, деревину, а й метали, пластмаси, композити та багато інших матеріалів.

Основні переваги склеювання - герметичність з'єднання, гладкість зовнішніх частин склеюваних поверхонь, естетичність виробу. Однак клейові з'єднання не завжди виходять міцними, тому цей спосіб з'єднання обирають не для всіх виробів.

Від чого ж залежить міцність клейового з'єднання?

Міцність склеювання в основному залежить від дотримання технологічного процесу склеювання, щільності прилягання поверхонь і виду клею, що використовується.

Технологічний процес склеювання деталей складається з таких операцій:

• підготування поверхонь деталей до склеювання;
• нанесення клею;
• складання склеюваних деталей;
• склеювання за певної температури й тиску з подальшим вистоюванням;
• очищення шва від залишків клею та контроль якості склеювання.

Щоб підготувати поверхні деталей до склеювання, необхідно їх припасувати, очистити від пилу, бруду, жиру для надання їм потрібної шорсткості. Якість клейового шва залежить від способів нанесення клею. Клей можна наносити точково, фрагментарно під час склеювання малих деталей та за допомогою пензлів, спеціальних шпателів - на більших площах. До пресування (стискання деталей) потрібно провести відкрите вистоювання. Вистоювання деталі після нанесення клею, що містить у собі розчинник є обов'язковим. Під час вистоювання клей набуває потрібної в'язкості, зменшується усадка клейового шва, знижується ймовірність виникнення внутрішніх повітряних раковин, що призводять до неякісного склеювання.

Складання і склеювання деталей між собою здійснюють на верстаку або столі за допомогою спеціальних пристроїв.

Деталі з нанесеним клеєм встановлюють у правильне положення і фіксують затискними пристроями. Залишки клею, що потрапили на поверхні деталей акуратно витирають.

Після висихання клею і вистоювання клейового з'єднання треба перевірити і випробувати його міцність.

Основний дефект, який може виникнути під час склеювання, — непроклеювання (наявність ділянок, у яких не відбулося з'єднання склеюванням). Тому необхідно ретельно дотримуватися технології нанесення клею на склеювані поверхні.

Дуже важливо правильно підібрати клей, адже кожен клей має своє призначення.

Мал. 34. Клеї для склеювання різних матеріалів

Для склеювання деталей виробів із деревинних конструкційних матеріалів використовують столярний клей.

Мал. 35. Клеї столярні

Коли клеїти треба багато виробів із деревинних матеріалів і тюбика клею буде дуже мало, клей готують із гранульованого чи інших видів столярних клеїв. За 10—12 годин до початку варіння у спеціальний посуд засипають гранульований чи здрібнений плитковий столярний клей і заливають кип'яченою водою так, щоб вона повністю прикрила сухий клей. Набряклий клей варять 15—20 хвилин, після чого гарячим наносять на підготовлену поверхню. Склеєні деталі ставлять під прес або закріплюють за допомогою струбцин.

Деталі з різних матеріалів: деревини, пластмаси, скла, тканини, кераміки тощо можна склеїти за допомогою термоклеїв.

Термоклей виготовляють у вигляді циліндричних патронів різних кольорів. Патрони білого та світлих кольорів є універсальними. Вони підходять для склеювання деталей із будь-яких матеріалів.

Клейові патрони темних кольорів призначено тільки для певних, указаних у інструкції, матеріалів. Тому, добираючи клейові патрони, слід звернути увагу на їх призначення.

Мал. 36. Термопістолет і клейові патрони

Щоб склеїти деталі за допомогою термоклею, підібраний за призначенням клейовий патрон треба вставити у термопістолет (мал. 36).

Термопістолет призначений для плавлення термоклею та подавання його до склеюваних поверхонь Заряджений термопістолет включають в електромережу, щоб термоклей у патронах почав плавитися. З натисканням на важіль подання клею потік гарячого клею вичавлюється із сопла термопістолета і його треба спрямувати на поверхню деталей, що склеюються.

Мал. 37. Застосування термопістолета

Термоклей дуже швидко висихає. Тому його краще використовувати для склеювання деталей з невеликою площею.

Термоклей має тривалий термін експлуатації. Ні час, ні вплив різних несприятливих чинників, таких як мороз, сонячні промені, велика кількість вологи не впливають на його властивості.

Для склеювання деталей із деревинних матеріалів також використовують синтетичні універсальні клеї типу «Суперцемент», БФ. Однак синтетичні клеї, випаровуючись, виділяють шкідливі для здоров'я людей речовини. Тому застосовують синтетичні клеї тільки за наявності доброї вентиляції приміщень і теплої води для миття рук після роботи.

Для склеювання пластиків найчастіше застосовують універсальні клеї, серед яких — «Момент», епоксидний клей, секундні клеї. Є також багато спеціальних клеїв, призначених для склеювання одного або декількох типів пластику. Пакування таких клеїв містять спеціальну абревіатуру, що позначає назву пластику, для склеювання якого вони призначені: РЕ - поліетилен; РР - поліпропілен; РС - полікарбонат; PS - полістирол; РММА - поліметилметакрилат (органічне скло); РИР - поліуретан; РVC - полівінілхлорид. Наприклад, якщо на знакові стоять літери РS або цифра 6, то це — полістирол. Такий вид матеріалу приклеюють «Суперклеєм», епоксидним клеєм або пластиковим цементом.

Найпростіші за складом і зручні для застосування рідкі клеї. Це — клеї ПВА, а також клеї на основі каучуку й різноманітних смол. Поширені два види рідких клеїв: на водній основі та з розчинником. Після нанесення на поверхні рідкого клею вода або розчинник, що містяться в ньому, поступово випаровуються, клей твердне і відбувається склеювання. Рідкі клеї підходять для склеювання пористих матеріалів.

На пористі матеріали клей рекомендується наносити кілька разів - деякий час він буде вбиратися і тільки після просочення матеріалу утворить шар, достатній для склеювання деталей.

Герметичні матеріали ліпше склеюються за допомогою контактного клею. Контактні клеї (гумові, «Момент») склеюють досить швидко, але містять токсичні матеріали, тому працювати з ними можна тільки у добре провітрюваному приміщенні, уникаючи під час роботи вдихання парів і контакту клею зі шкірою.

Контактний клей потрібно рівним і тонким шаром нанести на обидві поверхні й дати йому підсохнути. Потім деталі, що склеюються, треба сильно притиснути одну до одної, причому тут вирішальне значення має саме зусилля, яке прикладається до деталей, а не час їх стиснення.

Дуже міцне з'єднання деталей можна забезпечити за допомогою реакційного клею. Він з'єднує деталі так, що склеєна річ може зламатися в іншому місці, а шов залишиться цілим. Особливість цих клеїв полягає в тому, що вони тверднуть і склеювання відбувається тільки за дії певних чинників: вступаючи в реакцію з атмосферним киснем під дією ультрафіолетового випромінювання, взаємодіючи з водою тощо. Саме тому вони отримали назву «реакційних» - за впливу зазначених чинників відбуваються хімічні та інші реакції, в результаті яких відбувається тверднення клею. До цього типу належать усім відомі секундні клеї, зокрема «Суперклей» та ін.

Для склеювання оргскла є необхідним прозорий клей. Такі клеї готують на основі дихлоретану. У ньому розчиняють стружку оргскла, яка із часом набухає, після чого клей витримують протягом 2 — 3 діб. Деталі з оргскла легко та міцно склеюються, клеєні шви виходять прозорими, майже непомітними, і виріб може мати естетичний вигляд.

Клей на основі дихлоретану дуже токсичний! Його готують заздалегідь у спеціальному приміщенні, де є надійна вентиляція і відсутні продукти харчування.

Для склеювання оргскла використовують також спеціальні та універсальні клеї.

Перед склеюванням поверхні з оргскла треба знежирити. Потім нанести на деталі клейку речовину і, поки вони не підсохли, швидко їх з'єднати. Додатково потрібно нанести клей на місце з'єднання. Такий шов виходить дуже міцним - навіть коли оргскло пошкодиться, він залишиться цілим.

Для приклеювання неметалевих матеріалів до деталей з металу застосовують термостійкий вид клею різних марок ИПЕ-9; БФК-9; ЕФ-9; К-10; К-105 та ін.

Під час склеювання деталей будь-яким клеєм необхідно:

• склеювати деталі на підкладній дошці;
• під час роботи уникнути потрапляння клею на шкіру рук;
• після роботи старанно вимити руки з милом і провітрити приміщення.

Мал. 39. З'єднання та склеювання деталей комплексного виробу

Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.

Урок 5

Гр. 13

Громадянська освіта

Законодавча, виконавча та судова влада в демократичних країнах. Принципи виборчого права.

Завдання: Ознайомитися з матеріалом 

Теорія поділу влади передбачає наявність трьох незалежних гілок державної влади. Між ними існує механізм стримувань і противаг, який забезпечує неможливість надмірної концентрації влади в одних руках або в одному із владних інститутів.
Законодавча влада - це делегована народом своїм представникам у парламенті (Верховній Раді, Державній Думі, Конгресі, Сеймі, Фолькетинзі, Альтинзі та ін.) державна влада, що має виключне право приймати закони.
Назва гілки влади "законодавча" не означає, що, крім основної законодавчої діяльності представницькі органи не здійснюють ніякої іншої діяльності.
Не менш істотною функцією законодавчої влади є фінансова, яка реалізується в праві щорічно затверджувати бюджет країни.
Виконавча влада — влада, що має право безпосереднього управління державою. Носієм цієї влади в масштабах усієї країни є уряд. Назва уряду встановлюється Конституцією і законодавством. Частіше за все уряд має офіційну назву - Ради або Кабінети міністрів.
Уряд забезпечує виконання законів та інших актів законодавчої влади, є відповідальним перед нею, підзвітним і підконтрольним їй.
Судова влада - незалежна влада, що охороняє право, виступає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.
Судова влада здійснюється одноособово суддею (при розгляді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі судової процедури.
Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або представницької влади.
Основними принципами виборчого права у більшості країн є: Вибори є вільними. Людина сама вирішує йти їй на вибори чи ні, ніхто її не може примусити. Небажання громадян брати участь у виборах має назву — абсентеїзм .

Домашнє завдання: Скласти опорний конспект з матеріалу. Фото-звіт у Viber.

Урок 6

Гр. 12

Громадянська освіта

Практичне заняття "Перша політична гра - обираєш Ти!"

Завдання: Виконати завдання

Перша політична гра – Обираєш ТИ! (uchoose.info)

Домашнє завдання: Виконати практичну роботу

Урок 7

Гр. 19

Громадянська освіта

Практичне заняття "Розв'язання конфліктів"

Завдання: Виконати практичну роботу

Матеріал №1

Використовуючи різні стилі розв’язання конфліктів, змоделюйте у групах вирішення наведених конфліктних ситуацій.

• Між країнами. 1) Суперечка про належність острова, який з’явився в результаті виверження вулкана. 2) Суперечка через кордон між державами, який, згідно з договором, проходить посередині русла річки. Проте із часом річка змінила своє русло, заглибившись на територію однієї з держав на 10 км.

• Між спільнотами. Суперечка між релігійними громадами за храм.

• Між людьми. Суперечка між батьками й дитиною через доцільність носіння шкільної форми.

• Внутрішній конфлікт людини, що прагне полетіти на Марс, але не хоче назавжди залишати свою сім’ю на Землі.

Матеріал №2

Ви вже знаєте, що конфлікт є невід’ємною частиною життя людини. На думку дослідників, по-різному реагуючи на конфліктні ситуації, їхні учасники під час розв’язання конфліктів дотримуються декількох основних стилів.

• Стиль конкуренції. Використовуючи його, людина діє активно й прагне йти до вирішення конфлікту власним шляхом. Вона не зацікавлена у співробітництві з іншими і здатна на вольові рішення. Цей стиль ефективний за умови поєднання якоїсь влади, зосередженої у ваших руках, із переконаністю, що саме ваше бачення розв’язання проблеми правильне, і ви маєте можливість наполягати на цьому.

• Стиль пристосування. Людина діє спільно з партнером у спілкуванні, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Його використовують, коли вирішення конфлікту важливе для партнера, але не суттєве для вас. Цей стиль корисний тоді, коли ви не можете перемогти, оскільки інша людина має більшу владу, або коли ви вважаєте, що краще зберегти добрі стосунки, ніж відстоювати свої інтереси.

• Стиль ухилення. Використовуючи його, людина не відстоює свої права й не бажає співпрацювати для вирішення проблеми. Цей стиль доцільний, коли ви не бажаєте втрачати сили на вирішення проблеми або коли відчуваєте безнадійність свого становища. Також він можливий, коли ви помиляєтесь, відчуваєте, що інша людина має рацію, більшу владу або просто не збираєтеся далі підтримувати стосунки із цією людиною.

• Стиль співробітництва. Дотримуючись його, людина бере участь у вирішенні конфлікту, відстоює свою позицію, намагаючись при цьому враховувати інтереси іншої сторони. Порівняно з іншими цей стиль вимагає тривалішої роботи — спочатку відкрито оприлюднюються проблеми сторін, а потім відбувається їх обговорення та пошук шляхів вирішення. Він доцільний, коли розв’язання конфлікту важливе для обох сторін, якщо вас пов’язують тривалі стосунки з партнером, якщо обидва учасники конфлікту мають однакову владу або не помічають різниці у становищі для того, щоб на рівних шукати шляхів порозуміння.

• Стиль компромісу. Користуючись ним, можна частково задовольнити інтереси кожної сторони конфлікту. Він найбільш ефективний у випадках, коли обидва учасники прагнуть одного й того самого та усвідомлюють, що одночасно отримати це не зможуть. Вони бажають швидко знайти рішення, навіть тимчасове, і для цього згодні відмовитися від початкової мети. Одночасно із цим компроміс дозволяє їм зберегти добрі стосунки.

1. Що серед наведеного НЕ вважають основою співіснування та співпраці в полікультурному суспільстві?

А толерантність

Б плюралізм

В дискримінація

Г конкуренція

2. Як називають зміну індивідом або групою свого соціального статусу, місця в соціальній структурі суспільства або будь-який перехід з однієї соціальної позиції в іншу як по горизонталі, так і по вертикалі?

А соціальна стратифікація

Б соціальна мобільність

В соціальна згуртованість

Г соціальна нерівність

3. Вплив якого із цих соціальних явищ на суспільство є однозначно негативним?

А упередження

Б відповідальність

В стереотипи

Г терпимість

4. Яке поняття характеризує сукупність соціальних спільнот, які взаємодіють між собою в соціумі?

А соціальні відносини

Б соціальна структура

В соціальна стратифікація

Г соціум

5. Процес людської діяльності з метою встановлення контактів між окремими людьми й цілими групами називається

А комунікація

Б конфронтація

В спілкування

Г конкуренція

6. Усвідомлення людиною свого обов’язку означає усвідомлення нею своєї

А відповідальності

Б толерантності

В соціалізованості

Г цінності

7. Як називають обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за расовою або національною належністю, статтю, віком, політичними або релігійними переконаннями?

А ксенофобія

Б дискримінація

В уніфікація

Г асиміляція

8. Яким поняттям характеризують зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів?

А упередження

Б медіація

В консенсус

Г конфлікт

9. Як називають те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим, чого дотримуються і що наслідують у своїй діяльності?

А стереотип

Б упередження

В приклад

Г неповторність

10. Який із цих термінів позначає спосіб вирішення конфліктів?

А компроміс

Б суперництво

В конфронтація

Г комунікація

11. Бажання людини уникнути несприятливих ситуацій та не проґавити сприятливі є одним із джерел існування

А толерантності

Б забобонів

В нетерпимості

Г стереотипів

12. Як називають сукупність проблематики, пов’язаної з наданням соціологічного значення і встановленням соціального розподілу між чоловіками та жінками на основі їхніх статевих відмінностей?

А біосоціальна

Б тендерна

В етнічна

Г расова

Домашнє завдання: Виконати практичне заняття та скинути на Viber.

Урок 8

Гр. 19

Громадянська освіта

Узагальнення розділу

Завдання: Виконати тест

Тестування: Стереотипи. Конфлікти (naurok.com.ua)

Домашнє завдання: Пройти тест. Результати тесту скинути у Viber.