Дистанційне навчання 19.12.2022
Урок 4
Гр. 23
Технології
Збирання й аналіз маркетингової, виробничої та фінансової інформації про майбутній бізнес.
Завдання: Виконати завдання
Домашнє завдання: Закінчуємо роботу над збиранням та аналізом маркетингової, виробничої та фінансової інформації про свій майбутній бізнес.
Урок 6
Гр. 13
Громадянська освіта
Практичне заняття "Розв'язання конфліктів"
Завдання: Виконати практичну роботу
Матеріал №1
Використовуючи різні стилі розв’язання конфліктів, змоделюйте у групах вирішення наведених конфліктних ситуацій.
• Між країнами. 1) Суперечка про належність острова, який з’явився в результаті виверження вулкана. 2) Суперечка через кордон між державами, який, згідно з договором, проходить посередині русла річки. Проте із часом річка змінила своє русло, заглибившись на територію однієї з держав на 10 км.
• Між спільнотами. Суперечка між релігійними громадами за храм.
• Між людьми. Суперечка між батьками й дитиною через доцільність носіння шкільної форми.
• Внутрішній конфлікт людини, що прагне полетіти на Марс, але не хоче назавжди залишати свою сім’ю на Землі.
Матеріал №2
Ви вже знаєте, що конфлікт є невід’ємною частиною життя людини. На думку дослідників, по-різному реагуючи на конфліктні ситуації, їхні учасники під час розв’язання конфліктів дотримуються декількох основних стилів.
• Стиль конкуренції. Використовуючи його, людина діє активно й прагне йти до вирішення конфлікту власним шляхом. Вона не зацікавлена у співробітництві з іншими і здатна на вольові рішення. Цей стиль ефективний за умови поєднання якоїсь влади, зосередженої у ваших руках, із переконаністю, що саме ваше бачення розв’язання проблеми правильне, і ви маєте можливість наполягати на цьому.
• Стиль пристосування. Людина діє спільно з партнером у спілкуванні, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Його використовують, коли вирішення конфлікту важливе для партнера, але не суттєве для вас. Цей стиль корисний тоді, коли ви не можете перемогти, оскільки інша людина має більшу владу, або коли ви вважаєте, що краще зберегти добрі стосунки, ніж відстоювати свої інтереси.
• Стиль ухилення. Використовуючи його, людина не відстоює свої права й не бажає співпрацювати для вирішення проблеми. Цей стиль доцільний, коли ви не бажаєте втрачати сили на вирішення проблеми або коли відчуваєте безнадійність свого становища. Також він можливий, коли ви помиляєтесь, відчуваєте, що інша людина має рацію, більшу владу або просто не збираєтеся далі підтримувати стосунки із цією людиною.
• Стиль співробітництва. Дотримуючись його, людина бере участь у вирішенні конфлікту, відстоює свою позицію, намагаючись при цьому враховувати інтереси іншої сторони. Порівняно з іншими цей стиль вимагає тривалішої роботи — спочатку відкрито оприлюднюються проблеми сторін, а потім відбувається їх обговорення та пошук шляхів вирішення. Він доцільний, коли розв’язання конфлікту важливе для обох сторін, якщо вас пов’язують тривалі стосунки з партнером, якщо обидва учасники конфлікту мають однакову владу або не помічають різниці у становищі для того, щоб на рівних шукати шляхів порозуміння.
• Стиль компромісу. Користуючись ним, можна частково задовольнити інтереси кожної сторони конфлікту. Він найбільш ефективний у випадках, коли обидва учасники прагнуть одного й того самого та усвідомлюють, що одночасно отримати це не зможуть. Вони бажають швидко знайти рішення, навіть тимчасове, і для цього згодні відмовитися від початкової мети. Одночасно із цим компроміс дозволяє їм зберегти добрі стосунки.
1. Що серед наведеного НЕ вважають основою співіснування та співпраці в полікультурному суспільстві?
А толерантність
Б плюралізм
В дискримінація
Г конкуренція
2. Як називають зміну індивідом або групою свого соціального статусу, місця в соціальній структурі суспільства або будь-який перехід з однієї соціальної позиції в іншу як по горизонталі, так і по вертикалі?
А соціальна стратифікація
Б соціальна мобільність
В соціальна згуртованість
Г соціальна нерівність
3. Вплив якого із цих соціальних явищ на суспільство є однозначно негативним?
А упередження
Б відповідальність
В стереотипи
Г терпимість
4. Яке поняття характеризує сукупність соціальних спільнот, які взаємодіють між собою в соціумі?
А соціальні відносини
Б соціальна структура
В соціальна стратифікація
Г соціум
5. Процес людської діяльності з метою встановлення контактів між окремими людьми й цілими групами називається
А комунікація
Б конфронтація
В спілкування
Г конкуренція
6. Усвідомлення людиною свого обов’язку означає усвідомлення нею своєї
А відповідальності
Б толерантності
В соціалізованості
Г цінності
7. Як називають обмеження або позбавлення прав певних категорій громадян за расовою або національною належністю, статтю, віком, політичними або релігійними переконаннями?
А ксенофобія
Б дискримінація
В уніфікація
Г асиміляція
8. Яким поняттям характеризують зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів?
А упередження
Б медіація
В консенсус
Г конфлікт
9. Як називають те, що часто повторюється, стало звичайним, загальноприйнятим, чого дотримуються і що наслідують у своїй діяльності?
А стереотип
Б упередження
В приклад
Г неповторність
10. Який із цих термінів позначає спосіб вирішення конфліктів?
А компроміс
Б суперництво
В конфронтація
Г комунікація
11. Бажання людини уникнути несприятливих ситуацій та не проґавити сприятливі є одним із джерел існування
А толерантності
Б забобонів
В нетерпимості
Г стереотипів
12. Як називають сукупність проблематики, пов’язаної з наданням соціологічного значення і встановленням соціального розподілу між чоловіками та жінками на основі їхніх статевих відмінностей?
А біосоціальна
Б тендерна
В етнічна
Г расова
Домашнє завдання: Виконати практичне заняття та скинути на Viber.
Урок 7
Гр. 12
Громадянська освіта
Поняття стереотипів та упереджень. Забобони. Шляхи подолання стереотипів
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Домашнє завдання: переглянути презентацію та скласти опорний конспект з матеріалу. Фото-звіт у Viber.
Урок 7
Гр. 12
Громадянська освіта
Поняття дискримінації. Толерантність та інклюзія
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.
Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання, як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.
Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого, замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.
Найпоширенішими формами дискримінації є такі:
— Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.
— Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.
— Ейджизм (англ. age — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому ніхто не хоче бути старим.
— Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність. Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в представників однієї статі порівняно з іншою.
Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність (від лат. tolerantia — терпіння).
Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.
У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в жахливі та криваві сутички.
На основі принципів толерантності в сучасному суспільстві всім людям без винятку має бути надана можливість розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3 млн становлять люди з особливими потребами, які не завжди мають необхідні умови для розвитку й повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для них можливість рівноправної участі в суспільному житті, застосовують принцип інклюзії.
Інклюзія і толерантність
Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті.
Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.
Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.
Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання, як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.
Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого, замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.
Найпоширенішими формами дискримінації є такі:
— Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.
— Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.
— Ейджизм (англ. age — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому ніхто не хоче бути старим.
— Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність. Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в представників однієї статі порівняно з іншою.
Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність (від лат. tolerantia — терпіння).
Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.
У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в жахливі та криваві сутички.
На основі принципів толерантності в сучасному суспільстві всім людям без винятку має бути надана можливість розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3 млн становлять люди з особливими потребами, які не завжди мають необхідні умови для розвитку й повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для них можливість рівноправної участі в суспільному житті, застосовують принцип інклюзії.
Інклюзія і толерантність
Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті.
Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.
Коментарі
Дописати коментар