Дистанційне навчання 16.12.2022

           Урок 1

Гр. 13

Технології

Робота з інформаційними джерелами. Пошук аналогів

Завдання: Виконати завдання

Домашнє завдання:  З допомогою інтернет-ресурсів знайти інформацію щодо оформлення листівок

      Урок 2

Аналіз та систематизація інформації. Створення банку-ідей

Завдання: Виконати завдання

Домашнє завдання:  Проаналізувати та систематизувати інформацію щодо вигогтовлення та оформлення листівок. Створити банк-ідей.

Урок 3

Гр. 19

Громадянська освіта

Поняття дискримінації. Толерантність та інклюзія.

Завдання: Ознайомитися з матеріалом 

Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.

Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання, як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.

Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого, замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.

Найпоширенішими формами дискримінації є такі:

— Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.

— Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.

— Ейджизм (англ. age — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому ніхто не хоче бути старим.

— Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність. Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в представників однієї статі порівняно з іншою.

Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність (від лат. tolerantia — терпіння).

Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.

У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в жахливі та криваві сутички.

На основі принципів толерантності в сучасному суспільстві всім людям без винятку має бути надана можливість розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3 млн становлять люди з особливими потребами, які не завжди мають необхідні умови для розвитку й повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для них можливість рівноправної участі в суспільному житті, застосовують принцип інклюзії.

Інклюзія і толерантність

Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті.

Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.

Домашнє завдання: Cкласти опорний конспект з матеріалу. Фото-звіт у Viber.

Урок 4

Гр. 21 ( 2 гр. )

Технології

Оцінка конкурентоспроможності підприємства

Завдання: Ознайомитися з матеріалом

Управління конкурентоспроможністю підприємства стає все більш важливим в умовах ринкових відносин і на сьогодні є запорукою успішної підприємницької діяльності. Особливого значення набуває оцінка рівня конкурентоспроможності кожного окремого підприємства.

Оцінка конкурентоспроможності підприємства істотно різниться від оцінки конкурентоспроможності продукції. Це більш складне завдання ніж оцінка рівня конкурентоспроможності продукції, і має більш істотне значення.

Прибутковість, виробництво, оборотність, ділова активність, ліквідність, які характеризують результативність діяльності підприємства, не дають однозначної відповіді про конкурентоспроможність підприємства на ринку. Для цього Тащиян Г.О. пропонує ввести нове поняття – „моніторинг конкурентоспроможності підприємства”, який повинен проводитись постійно.

Моніторинг конкурентоспроможності підприємства можна визначити як сукупність моніторингових заходів по показникам рівня маркетингової роботи підприємства і фінансового стану підприємства.

Систему показників моніторингу економічного стану підприємства можна представити у вигляді наступної схеми.

Таким чином, yа сьогоднішній день відсутня загальна методика визначення та оцінки конкурентоспроможності підприємства. Тому кожне окреме підприємство оцінює конкурентоспроможність за методикою, яка найбільше його задовольняє. У світі існує декілька підходів до оцінки конкурентоспроможності підприємства, основними з яких є:

1. Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції.
2. Метод анкетування.
3. Рейтингова оцінка.
4. Метод „еталону” (графічний метод).
5. Метод різниць.
6. Метод рангів.
7. Метод балів.
8. Матричний метод Бостонської консультативної групи.
9. Матричний метод „Привабливість-конкурентоспроможність” („McKincey” – „General Electric”).
10. Матриця Портера.
11. SWOT – аналіз.

Наведений перелік методів не є повним та завершальним, однак є основним. Зупинимось на розгляді кожного із методів оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Метод, заснований на теорії ефективної конкуренції дає можливість оцінити на скільки конкурентоспроможними є ті чи інші підприємства, а також кожне окреме підприємство протягом декількох років.

Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт у Viber.