Дистанційне навчання 05.12.2022
Урок 6
Гр. 13
Громадянська освіта
Поняття дискримінації. Толерантність та інклюзія.
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.
Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання, як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.
Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого, замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.
Найпоширенішими формами дискримінації є такі:
— Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.
— Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.
— Ейджизм (англ. age — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому ніхто не хоче бути старим.
— Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність. Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в представників однієї статі порівняно з іншою.
Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність (від лат. tolerantia — терпіння).
Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.
У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в жахливі та криваві сутички.
На основі принципів толерантності в сучасному суспільстві всім людям без винятку має бути надана можливість розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3 млн становлять люди з особливими потребами, які не завжди мають необхідні умови для розвитку й повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для них можливість рівноправної участі в суспільному житті, застосовують принцип інклюзії.
Інклюзія і толерантність
Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті.
Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.
Дискримінація (англ. discrimination — розрізнення, виділення, неоднакове ставлення) — це обумовлені упередженнями (негативними стереотипами), несправедливі дії щодо членів певних соціальних груп.
Якщо, наприклад, людина відмовляється потиснути руку представникові іншої раси, то це расова дискримінація. Якщо під час призначення на керівну посаду перевагу віддають лише жінкам або лише чоловікам, то це ґендерна дискримінація. Якщо людину відмовляються брати на роботу тільки через те, що вона «занадто молода» або «занадто стара», то це вікова дискримінація. Однак дискримінація може виражатися і в жорстокіших формах, коли відбуваються вже т. зв. «злочини ненависті». У Радянському Союзі, наприклад, відбувалося вигнання й переселення цілих етнічних груп з місць їх постійного проживання, як-от: кримських татар, чеченців, інгушів, калмиків, балкарців та ін.
Дискримінація може здійснюватися в різних формах — від прихованого, замаскованого психологічного тиску до відвертого насильства й убивств.
Найпоширенішими формами дискримінації є такі:
— Расизм. Це складне соціально-психологічне явище: расові стереотипи, упередження, дискримінаця. Зазвичай під расизмом розуміють дискримінаційні дії, які ображають людей лише на тій підставі, що вони є членами певної расової групи.
— Етнічна дискримінація. Це явище подібне до расизму. Якщо у випадку з расизмом людина зазнає дискримінації через колір шкіри, то етнічна дискримінація виражається в дискримінації людей через їхню національну належність.
— Ейджизм (англ. age — вік). Вікова дискримінація ґрунтується на переконанні, що певні вікові категорії є гірші за інші. Від неї потерпають переважно старші люди, яким, наприклад, важче влаштуватися на роботу. Іноді вікова дискримінація є непомітною, але наявною в суспільстві. Спостерігаємо своєрідний парадокс: усі хочуть дожити до глибокої старості, але при цьому ніхто не хоче бути старим.
— Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus — стать). Це упереджене ставлення та дискримінація групи людей через їхню стать або ґендерну ідентичність. Виявляється в тому, що влада, більшість прав і можливостей зосереджуються в представників однієї статі порівняно з іншою.
Однією з найважливіших цінностей сучасного суспільства є толерантність (від лат. tolerantia — терпіння).
Толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших.
У біології, звідки він і «прийшов», термін «толерантність» означає здатність організму переносити несприятливий вплив того або того чинника середовища. У цьому сенсі толерантність до ліків означає, що ліки не діють на організм. Такою може бути й суспільна толерантність — коли деякі етнічні, релігійні чи будь-які інші групи, що відрізняються одні від одних своєю культурою, хоча й живуть поруч, але практично не взаємодіють одні з одними. Це толерантність байдужості, негативна толерантність. Прикладом можна вважати співжиття чужовірців (евреїв, мусульман) у середньовічних містах. Але така толерантність існувала доти, поки не починалася якась суспільна нестабільність або поки вони не перетиналися в якійсь боротьбі за ресурси. Тоді подібна толерантність миттєво закінчувалася і зіткнення різнокультурних груп могло вилитися в жахливі та криваві сутички.
На основі принципів толерантності в сучасному суспільстві всім людям без винятку має бути надана можливість розвиватися фізично, розумово, морально, духовно, в умовах свободи та гідності. На жаль, сьогодні з 46 млн громадян України понад 3 млн становлять люди з особливими потребами, які не завжди мають необхідні умови для розвитку й повноцінного життя. Для того, щоб забезпечити для них можливість рівноправної участі в суспільному житті, застосовують принцип інклюзії.
Інклюзія і толерантність
Інклюзія (англ. inclusion — включення) — процес збільшення ступеня участі всіх громадян у суспільному житті.
Основний принцип інклюзії полягає в тому, що всі діти мають навчатися разом, незважаючи на певні труднощі чи відмінності, які існують між ними. Дітей із особливостями розвитку не можна замикати від суспільства, а здорові діти не повинні ховатися від реального життя з усіма його проблемами. Їм усім потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.
Домашнє завдання: Cкласти опорний конспект з матеріалу. Фото-звіт у Viber.
Урок 7
Гр. 12
Технології
Матеріали та інструменти для виготовлення листівок. Технологія виготовлення листівок.
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Для виготвлення листівок необхідні такі матеріали та інструменти:
Кольоровий папір, картом – папір повинен бути не тільки красивий, але і достатньо щільним;
Папір для упаковки подорунків – він, у порівнянні з кольоровим папером, менш щільний, але має більш різноманітні малюнки, які можна використовувати наклеївши на папір або картом.
Калька – прозорий папір. За її допомогою можна переводити необхідні малюнки, а також використовувати як оздоблювальний матеріал.
Наліпки для листівок – дуже добре клеються на паперову поверхню листівки.
Канцелярський ніж – використовуємо при нарізанні паперу.
Двосторонній скотч – дуже зручний у використанні, зклеює одразу обидві сторони.
Також необхідні: клей (як канцелярський, так і ПВА), голки (необхідні звичайні для ниток та більш тонкі для бісера), намастини та бісер.
Мереживо – можна використовувати майже для усіх листівок, в залежності від рисунка та фактури.
Нитки – ними можна вишивати не тільки на тканині але і на папері. Краще використовувати нитки муліне.
Підготовка заготовки під майбутню листівку
Робимо за допомогою канцелярського ножа або ножиць. Спочатку розкреслюється на папері необхідний розмір і відрізається ножем. Щоб ніж різав без особливих проблем, необхідно підкласти під папір склю. При вдрізанні паперу використовується металева лінійка, щоб лінія була рівно. При використанні ножиць потрібно звернути увагу на ширину леза. Обрізаний край буде рівнішим, якщо використовувати велику ножиці, а не маленькі, проте дрібні деталі краще вирізати маленькими (манікюрними) ножицями.
Згин паперу
Для того, щоб зігнути папір використовується канцелярський ніж. Спочатку креслиться лінія майбутнього згину, а потім прорізається верхній шар паперу. Після цього заготівка згинається точно по лінії прорізу.
Використання двостороннього скотчу
При необхідності приклеїти широку деталь (з великою площиною) скотч проклеюється по усій її ширині та довжині. Не потрібно боятись приклеювати деталі тільки по боковим сторонам (не торкаючись середини). Скотч надійно склеює обидві деталі і не залишає пухирів.
Приклеювання мережива
Зовсім не обов’язково приклеювати всю площину мережива. Достатньо натягнути його на поперхні паперу і зафіксувати на виворітній стороні кінці, закріпивши їх клеєм або двостороннім скотчем.
Пришивання бісеру, нимистин і паєток
Щоб шити було зручніше, необхідно проколоти голкою місця майбутніх стібків. Бісер можна пришивати двома способами:
А) Шов «уперед голку». На кожен стібок з лицьової сторони нанизується бісерина. З виворотньої сторони стібок повинен бути коротким. Тоді бісерини розташуються на відстані один від одного.
Б) Шов «назад голкою». На кожному стібку розташовується бісерина. Для отримання цільної лінії бісерини нашиваються більш щільно, але не тісно.
Пришивання паєток: окремо розташовані паєтки закріплюються за допомогою біресу, також можна пришивати паєтки стібками річного строчного шва.
Постлідовність виконання листівки
І етап: складання ескіза листівки.
Щоб легше було скласти ескіз листівки, перш за все необхідно визначитись зі святом, якому буде присвячена листівка; кому ви будете її дарувати, дорослій людині чи дитині. Далі визначаємось з характерними елементами цього свята. Враховуючи ці дані складається ескіз листівки. Композиція повинна бути простою, переважно з окремих ліній. Під час створення ескіза, більше уваги слід приділяти цікавій композиції, гармонійному добору кольорів.
ІІ етап: перенесення ескізу на основу.
На поверхні листівки ескіз виконують тільки олівцем ледь помітними лініями, позначаючи місця, де будуть розташовані різні деталі.
ІІІ етеп: добір матеріалів для оздоблення листівки.
При виборі різних видів оздоблювальних матеріалів для кожного елемента композицій, в першу чергу, слід звернути увагу на те, як ці елементи розташовані відносно один одного, з якого матеріалу їх краще виконати. Слід продумати як доцільніше закріпити дані елементи до основи листівкти.
ІV етап: кріплення деталей до основи.
Деталі до основи можна приклеювати (клеєм або двостороннім скотчем) або пришивати . спосіб з’єднання деталей з основою обирається самостійно. Зпочатку з’єднуються деталі другого плану, а на них основні деталі, роблячи акцент на головний атрибут свята.
Після того як розглянуто всі етапи виконання листівки, учням пропонується практична робота.
Після закінчення роботи проводиться порівняльний аналіз і вибор найбільш вдалої композиції.
Сьогодні ми розглянули історію і технологію виконання листівок. Хочеться вірити, що сьогодні, коли ми з вами перейшли у нове тисячоліття, якому характерне спілкування через Інтернет, традиції наших пращурів будуть збережені і ми будему вітати наших близьких та знайомих зі святами саме лустівками, виготовленими своїми руками, які будуть передедавати наше тепло, піклування та любов.
Коментарі
Дописати коментар