Дистанційне навчання 22.03.2023
Урок 1
Гр. 19
Громадянська освіта
Достовірність інформації і мас-медіа. Джерела інформації факти та судження. Авторство медіа-текстів.
Завдання: Ознайомитися з матеріалом та дати відповіді на запитання
Достовірність інформації — властивість бути правильно сприйнятою, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина. Достовірна інформація обов’язково має містити посилання на джерело, щоб можна було перевірити та підтвердити правдивість слів.
Про достовірність інформації свідчить підтримка експертів, однак експертна думка має бути висловлена фахівцем з питання, що висвітлюється, та з посиланням на нього, і за можливості — залучити кілька фахівців. Якщо в тексті вживаються узагальнені вислови: «на думку експертів», «як зазначили науковці», «говорять», «усім відомо», «ви, можливо, чули про» тощо, то це свідчить про те, що інформація може бути недостовірною.
Нині також постає проблема з перевірки інформації в мережі Інтернет, де часто автори залишаються анонімними, працюють боти, що поширюють неправдиву інформацію. Користувачі здебільшого самі мають звертати увагу, яку інформацію вони споживають, а особливо поширюють. Чи має вона високий ступінь достовірності, чи можна перевірити подані факти? В Інтернеті вищий ступінь довіри має інформація з офіційних сайтів, усі інші сторінки, форуми, соцмережі мають значні ризики поширення недостовірної інформації.
Питання достовірності інформації регулюється правовими нормами, що передбачають можливу відповідальність журналістів за поширення недостовірної інформації.
Мовою документів
Цивільний кодекс України, стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію...
2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело.
Проаналізуйте статтю закону. Узагальніть її основний зміст. На вашу думку, чому праву на інформацію відводиться настільки важлива роль, що воно законодавчо закріплено?
Достовірність інформації багато в чому залежить від джерела її отримання.
Джерела бувають таких типів:
Первинні — оригінальні джерела, що не містять інтерпретації. До них відносять фотографії, щоденники, листи, дослідницькі звіти, оригінальні твори мистецтва.
Вторинні — містять авторську інтерпретацію, аналіз і підсумки. Це наукові статті, книжки тощо.
Третинні джерела — компіляції матеріалів з інших джерел: реферати, таблиці, енциклопедії.
Джерела інформації можуть бути:
друковані: періодичні та неперіодичні видання, довідково-енциклопедичні, наукові видання, брошури, рекламні буклети тощо;
недруковані: рукописні матеріали та науково-технічна документація, реклама, виставки, конференції, консультаційні послуги, приватні бесіди, інші джерела інформації;
електронні: радіо, телебачення, телефон, Інтернет тощо.
Джерелом інформації можуть стати звичайні люди, наприклад, свідки події.
Питання для обміркування
До яких джерел інформації належать: звіт; інтерв’ю; стаття у Вікіпедії? Поясніть, коли б ви зверталися до кожного із цих джерел. Наскільки вони надійні та як ви перевірили б подану в них інформацію?
Не всі джерела є надійними та об’єктивними. Найбільшу довіру викликають джерела, які є нейтральними, неупередженими, не відстоюють нічиїх інтересів. При висвітленні певних питань краще звертатися до першоджерел, а не до інтерпретації цих питань. Також для більшої достовірності інформації можна порівняти її в різних джерелах, що забезпечує її повноту. Також важливо перевіряти репутацію джерела. Солідні медіа бережуть свою репутацію й ніколи не стануть ризикувати, подаючи неправдиву інформацію. Більшої довіри заслуговує джерело, коли відомо, хто його автор, і коли він має авторитет.
Щоб протидіяти маніпуляціям та отримувати якісну достовірну інформацію, потрібно навчитися її аналізувати, зокрема відрізняти факти від суджень, оціночних думок. Факт — означає дійсність, подію, те, що реально відбулося. Фактами можуть бути цифри, дати, імена, події — все, що можна, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти надають різні джерела, це можуть бути науково-дослідні та соціологічні інститути, органи влади, органи місцевого самоврядування, установи статистики, архіви, пошукові інтернет-системи тощо. Завдання мас-медіа та фахівців, які готують матеріали, — подавати правду, спираючись на факти. Факти треба повідомляти незалежно від того, кому вони вигідні або чиєму іміджеві можуть зашкодити. Приховувати факти чи перекручувати їх — неприпустимо. Часто з метою маніпуляції факти подають разом з оціночними судженнями. Оціночне судження — це висловлювання, яке не містить фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій. Для підвищення ефекту судження висловлюються з використанням гіпербол, алегорій, сатири, епітетів. Розпізнати судження допомагають слова-маркери — емоційні вислови, які можуть бути іменниками, прикметниками, дієсловами або словосполуками. До слів-маркерів, наприклад, належать такі: «хунта», «бандерівці», «укропи», «рашисти», «американські найманці», «тітушки», «сепари», «ватники», «терористи» тощо.
Ідеї для дослідження
Прочитайте уривок з публікації «Дуалізм влади. Як Порошенко і Аваков дотискають один одного» на сайті новин http://newzz.in.ua/politic/1148928112-dualzm-vladi-yak-poroshenko-avakov-dotiskayut-odin-odnogo.html
...Арсен Аваков зайняв пост міністра внутрішніх справ у лютому 2014 року — відразу після перемоги Революції Гідності, коли склад Кабміну формували, що називається, «з пилу, з жару».
Аваков наростив м’язи і може заблокувати фактично будь-яке рішення Кабміну. Його реальний рівень — віце-прем’єр.
...час, коли президент міг би домогтися відставки Авакова, безнадійно втрачено. Порошенко просто пішов на жахливі угоди з Аваковим. Це були угоди не просто на рівні уряду, а на рівні контролю над родовищами, над державними активами, над потоками на митниці по поверненню ПДВ, — говорив Саакашвілі в інтерв’ю УП. — Вони з Порошенком — просто тимчасові союзники, які один одного ненавидять. Порошенко думає, що він усіх у кінці перехитрить, але він сильно на цей рахунок помиляється.
Ви знаєте, як відправити Авакова у відставку? Розкажіть. Ми не бачимо 226 голосів, щоб його відставити. Їх немає, — говорить співрозмовник в апараті президента. А поки голосів немає, Порошенко й Аваков змушені домовлятися. Влада для цього — вагома причина.
Визначте, що є фактом, а що є судженням. Обговоріть й аргументуйте свій вибір.
Є різні способи подавати повідомлення з використанням оціночних суджень зі словами-маркерами. Перший спосіб — вживання цих слів під час опису подій та процесів, що непомітно впливає на формування в аудиторії конкретних ставлень. Другий спосіб — подання прямих авторських оцінок, які однозначно вказують аудиторії на єдине можливе ставлення до описуваних подій чи ситуацій. Третій спосіб — використання різних схем-пояснень, що пропонують аудиторії певну логіку розуміння явища чи події.
Факт від оціночного судження відрізняє об’єктивність. Оцінка завжди показує чиюсь позицію, емоційне ставлення, певний заклик. Факт не містить оцінок і закликів. Думка в тексті часто з’являється у вигляді коментаря, інтерпретації, вона впливає на сприйняття факту. Думка завжди є суб’єктивною, а факт існує незалежно від нашого бажання або ставлення до нього, він завжди реальний. Оціночне судження неможливо перевірити. Воно може подаватися в тексті як коментар чи інтерпретація. Перевірка фактів дозволяє отримувати об’єктивну інформацію та вберегти себе від маніпуляцій.
Важливим аспектом, що впливає на об’єктивність і достовірність інформації, є авторство. Аналізуючи медіатекст, варто враховувати той момент, що він створений автором. Будь-який текст є результатом низки рішень його автора. Автор обирає слова, образи, розставляє акценти. Подання матеріалу залежить від цінностей, переконань і поглядів автора, що формує стиль викладення, та від його мотивів.
Ідеї для дослідження
Ознайомтеся з даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг», що провела опитування серед громадян України в грудні 2017 р. на предмет, кому українці довіряють більше: телебаченню чи інтернету (https://ukr.media/ukrain/340053/).
За результатами, майже половина респондентів довіряє телебаченню (49 %), рівень довіри до українських інтернет-порталів — 41 %, соцмереж — 37 %, газетам — 33 %, радіо — 29 %, іноземним джерелам даних — 15—17 %, російським медіа — 3—7 %.
Обговоріть у малих групах, про що свідчать результати опитування. Чи впливає авторство поширюваних матеріалів на рівень довіри до медіа і як саме? Яким медіа віддали б перевагу ви й чому?
Питання про авторство особливо важливе в матеріалах, що розповсюджуються в мережі Інтернет, де часто практикується анонімність. У такому разі авторство неможливо встановити, але потрібно поставити запитання: «Чому автор виявив бажання залишитися невідомим?», «Який можливий намір автора?», «Що несе в собі цей текст?», «З якою метою він створений?», «Які вигоди отримає автор від поширення тексту?», «Які можливі наслідки?». Це також убезпечить споживачів інформації від маніпулятивного впливу. Коли знаєш, хто створив медіатекст, то це є першим кроком до усвідомлення мети та визначення ступеня довіри.
Щоб не загубитися в інформаційних потоках і маніпуляціях, потрібно і під час споживання, і під час створення інформації звертатися до стандартів подання інформації. Дослідники Інституту масової інформації (http://imi.org.ua/monitorings/jurnalistski-standarti-informatsiyna-dovidka/) визначають, що основними стандартами подання інформації є такі: 1. Баланс думок і точок зору. 2. Оперативність подачі інформації. 3. Достовірність (посилання на джерела). 4. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок. 5. Точність подачі інформації. 6. Повнота представлення фактів та інформації по проблемі.
Питання для обміркування
На вашу думку, чи можливо всю інформацію, яку ми отримуємо з мас-медіа, аналізувати у відповідності до визначених стандартів? Яку інформацію треба обов’язково перевіряти? Поясніть своє бачення.
Для оцінки інформації, яку ми отримуємо, необхідно володіти прийомами критичного мислення. Критичне мислення — це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, достовірна вона чи маніпулятивна. Критичне мислення включає ознайомлення з інформацією, сприйняття інформації з різних джерел, аналіз різних поглядів, вироблення власного погляду й добір переконливої аргументації, ухвалення остаточного самостійного рішення.
Критичне мислення — основний інструмент аналізу медіатексту. Ключовими питаннями для аналізу медіатекстів є такі:
АУДИТОРІЯ Й АВТОРСТВО
АВТОРСТВО
Хто створив ці меседжі?
МЕТА
Чому їх створено? Яка цільова аудиторія (та звідки ви це знаєте)?
ЕКОНОМІКА
Хто за це заплатив?
ВПЛИВ
Хто може дістати користь від цього меседжу? Кому він може завдати шкоди? Що це повідомлення означає для мене?
РЕАКЦІЯ
Які можуть бути мої дії у відповідь на ці меседжі?
МЕСЕДЖІ ТА ЗНАЧЕННЯ
ЗМІСТ
Про що це (й що вас змушує так думати)? Які ідеї, цінності, інформація та/або погляди очевидні/ імпліцитні? Про що не говориться в цьому повідомленні, що було б важливо знати?
ТЕХНІКИ
Які техніки використовуються? Чому використовуються саме ці техніки? Як вони передають меседжі?
ІНТЕРПРЕТАЦІЇ
Як можуть різні люди зрозуміти ці меседжі по-різному? Яка моя інтерпретація цього та що я дізнаюся про себе зі своєї реакції або інтерпретації?
ПОДАННЯ РЕАЛЬНОСТІ
КОНТЕКСТ
Коли це зроблено? Де або як ним поділилися з публікою?
НАДІЙНІСТЬ
Чи це факт, думка, чи щось інше? Якою мірою меседж гідний довіри (та що змушує вас так думати)? Які джерела інформації, думок, припущень?
(За Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: Підручник для вчителя / Перекл. з англ. — К.: Центр вільної преси, АУП, 2014. — 319 с.)
Ідеї для дослідження
Прочитайте уривок зі статті «Україна: маріонетки Світового Уряду поіменно і зі списком “заслуг”» (переклад з російської) від 02.03.2017 р. та проаналізуйте відповідно до запитань таблиці.
У київському метро станції оголошують двома мовами — українською та англійською. Якщо не брати до уваги «корінних жителів столиці», які приїхали з Тернополя, Івано-Франківська та Львова, то більшість населення Києва російськомовні... Зробили подібне «нововведення» зовсім не під «Євробачення»,.. а ще три роки тому. Мер Кличко розповідав, як важко було підібрати «носія англійської мови» для «начитки оголошень». ...обшарпані вагони, які давно потребують ремонту, тепер з англомовною «озвучкою».
Самих амерів у Києві мало. У них є кілька «тусовочних місць» з бургерами і стейками, де вони відпочивають. Я маю на увазі постійно проживаючих «господарів», які тут нас вчать жити. Вони не користуються метро, оскільки це небезпечно. Але якщо раптом зайдуть, то почують «рідний голос». Крім кадрового дипломатичного корпусу США в Києві, який піддається ротації з частотою приблизно раз на півтора року (за винятком посла і першого секретаря), «прогресори» (вони ж «господарі») працюють «вахтовим методом». Приїхали на два-три місяці, погосподарювали і назад на базу. Раніше, до Трампа, прийнято було чекати приїзду «спецпосланця» Держдепу Вікторії Нуланд і віце-президента Джо Байдена. Це як візит «справжніх білих панів». З прийняттям «доленосних рішень», роздачею «булочок» і доган. Тепер залишилися тільки «вахтовики» і «маріонетки».
Критичне мислення зазвичай пов’язане з допитливістю, обізнаністю, неупередженістю, гнучкістю, справедливістю в оцінюванні, чесністю, розсудливістю, ретельністю в пошуку потрібної інформації, розумністю у виборі критеріїв, постійністю в пошуку результатів і першоджерел. Критичне мислення забезпечує самостійні й відповідальні дії та є запорукою демократії.
Достовірність інформації — властивість бути правильно сприйнятою, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина. Достовірна інформація обов’язково має містити посилання на джерело, щоб можна було перевірити та підтвердити правдивість слів.
Про достовірність інформації свідчить підтримка експертів, однак експертна думка має бути висловлена фахівцем з питання, що висвітлюється, та з посиланням на нього, і за можливості — залучити кілька фахівців. Якщо в тексті вживаються узагальнені вислови: «на думку експертів», «як зазначили науковці», «говорять», «усім відомо», «ви, можливо, чули про» тощо, то це свідчить про те, що інформація може бути недостовірною.
Нині також постає проблема з перевірки інформації в мережі Інтернет, де часто автори залишаються анонімними, працюють боти, що поширюють неправдиву інформацію. Користувачі здебільшого самі мають звертати увагу, яку інформацію вони споживають, а особливо поширюють. Чи має вона високий ступінь достовірності, чи можна перевірити подані факти? В Інтернеті вищий ступінь довіри має інформація з офіційних сайтів, усі інші сторінки, форуми, соцмережі мають значні ризики поширення недостовірної інформації.
Питання достовірності інформації регулюється правовими нормами, що передбачають можливу відповідальність журналістів за поширення недостовірної інформації.
Мовою документів
Цивільний кодекс України, стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію...
2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело.
Проаналізуйте статтю закону. Узагальніть її основний зміст. На вашу думку, чому праву на інформацію відводиться настільки важлива роль, що воно законодавчо закріплено?
Достовірність інформації багато в чому залежить від джерела її отримання.
Джерела бувають таких типів:
Первинні — оригінальні джерела, що не містять інтерпретації. До них відносять фотографії, щоденники, листи, дослідницькі звіти, оригінальні твори мистецтва.
Вторинні — містять авторську інтерпретацію, аналіз і підсумки. Це наукові статті, книжки тощо.
Третинні джерела — компіляції матеріалів з інших джерел: реферати, таблиці, енциклопедії.
Джерела інформації можуть бути:
друковані: періодичні та неперіодичні видання, довідково-енциклопедичні, наукові видання, брошури, рекламні буклети тощо;
недруковані: рукописні матеріали та науково-технічна документація, реклама, виставки, конференції, консультаційні послуги, приватні бесіди, інші джерела інформації;
електронні: радіо, телебачення, телефон, Інтернет тощо.
Джерелом інформації можуть стати звичайні люди, наприклад, свідки події.
Питання для обміркування
До яких джерел інформації належать: звіт; інтерв’ю; стаття у Вікіпедії? Поясніть, коли б ви зверталися до кожного із цих джерел. Наскільки вони надійні та як ви перевірили б подану в них інформацію?
Не всі джерела є надійними та об’єктивними. Найбільшу довіру викликають джерела, які є нейтральними, неупередженими, не відстоюють нічиїх інтересів. При висвітленні певних питань краще звертатися до першоджерел, а не до інтерпретації цих питань. Також для більшої достовірності інформації можна порівняти її в різних джерелах, що забезпечує її повноту. Також важливо перевіряти репутацію джерела. Солідні медіа бережуть свою репутацію й ніколи не стануть ризикувати, подаючи неправдиву інформацію. Більшої довіри заслуговує джерело, коли відомо, хто його автор, і коли він має авторитет.
Щоб протидіяти маніпуляціям та отримувати якісну достовірну інформацію, потрібно навчитися її аналізувати, зокрема відрізняти факти від суджень, оціночних думок. Факт — означає дійсність, подію, те, що реально відбулося. Фактами можуть бути цифри, дати, імена, події — все, що можна, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти надають різні джерела, це можуть бути науково-дослідні та соціологічні інститути, органи влади, органи місцевого самоврядування, установи статистики, архіви, пошукові інтернет-системи тощо. Завдання мас-медіа та фахівців, які готують матеріали, — подавати правду, спираючись на факти. Факти треба повідомляти незалежно від того, кому вони вигідні або чиєму іміджеві можуть зашкодити. Приховувати факти чи перекручувати їх — неприпустимо. Часто з метою маніпуляції факти подають разом з оціночними судженнями. Оціночне судження — це висловлювання, яке не містить фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій. Для підвищення ефекту судження висловлюються з використанням гіпербол, алегорій, сатири, епітетів. Розпізнати судження допомагають слова-маркери — емоційні вислови, які можуть бути іменниками, прикметниками, дієсловами або словосполуками. До слів-маркерів, наприклад, належать такі: «хунта», «бандерівці», «укропи», «рашисти», «американські найманці», «тітушки», «сепари», «ватники», «терористи» тощо.
Ідеї для дослідження
Прочитайте уривок з публікації «Дуалізм влади. Як Порошенко і Аваков дотискають один одного» на сайті новин http://newzz.in.ua/politic/1148928112-dualzm-vladi-yak-poroshenko-avakov-dotiskayut-odin-odnogo.html
...Арсен Аваков зайняв пост міністра внутрішніх справ у лютому 2014 року — відразу після перемоги Революції Гідності, коли склад Кабміну формували, що називається, «з пилу, з жару».
Аваков наростив м’язи і може заблокувати фактично будь-яке рішення Кабміну. Його реальний рівень — віце-прем’єр.
...час, коли президент міг би домогтися відставки Авакова, безнадійно втрачено. Порошенко просто пішов на жахливі угоди з Аваковим. Це були угоди не просто на рівні уряду, а на рівні контролю над родовищами, над державними активами, над потоками на митниці по поверненню ПДВ, — говорив Саакашвілі в інтерв’ю УП. — Вони з Порошенком — просто тимчасові союзники, які один одного ненавидять. Порошенко думає, що він усіх у кінці перехитрить, але він сильно на цей рахунок помиляється.
Ви знаєте, як відправити Авакова у відставку? Розкажіть. Ми не бачимо 226 голосів, щоб його відставити. Їх немає, — говорить співрозмовник в апараті президента. А поки голосів немає, Порошенко й Аваков змушені домовлятися. Влада для цього — вагома причина.
Визначте, що є фактом, а що є судженням. Обговоріть й аргументуйте свій вибір.
Є різні способи подавати повідомлення з використанням оціночних суджень зі словами-маркерами. Перший спосіб — вживання цих слів під час опису подій та процесів, що непомітно впливає на формування в аудиторії конкретних ставлень. Другий спосіб — подання прямих авторських оцінок, які однозначно вказують аудиторії на єдине можливе ставлення до описуваних подій чи ситуацій. Третій спосіб — використання різних схем-пояснень, що пропонують аудиторії певну логіку розуміння явища чи події.
Факт від оціночного судження відрізняє об’єктивність. Оцінка завжди показує чиюсь позицію, емоційне ставлення, певний заклик. Факт не містить оцінок і закликів. Думка в тексті часто з’являється у вигляді коментаря, інтерпретації, вона впливає на сприйняття факту. Думка завжди є суб’єктивною, а факт існує незалежно від нашого бажання або ставлення до нього, він завжди реальний. Оціночне судження неможливо перевірити. Воно може подаватися в тексті як коментар чи інтерпретація. Перевірка фактів дозволяє отримувати об’єктивну інформацію та вберегти себе від маніпуляцій.
Важливим аспектом, що впливає на об’єктивність і достовірність інформації, є авторство. Аналізуючи медіатекст, варто враховувати той момент, що він створений автором. Будь-який текст є результатом низки рішень його автора. Автор обирає слова, образи, розставляє акценти. Подання матеріалу залежить від цінностей, переконань і поглядів автора, що формує стиль викладення, та від його мотивів.
Ідеї для дослідження
Ознайомтеся з даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг», що провела опитування серед громадян України в грудні 2017 р. на предмет, кому українці довіряють більше: телебаченню чи інтернету (https://ukr.media/ukrain/340053/).
За результатами, майже половина респондентів довіряє телебаченню (49 %), рівень довіри до українських інтернет-порталів — 41 %, соцмереж — 37 %, газетам — 33 %, радіо — 29 %, іноземним джерелам даних — 15—17 %, російським медіа — 3—7 %.
Обговоріть у малих групах, про що свідчать результати опитування. Чи впливає авторство поширюваних матеріалів на рівень довіри до медіа і як саме? Яким медіа віддали б перевагу ви й чому?
Питання про авторство особливо важливе в матеріалах, що розповсюджуються в мережі Інтернет, де часто практикується анонімність. У такому разі авторство неможливо встановити, але потрібно поставити запитання: «Чому автор виявив бажання залишитися невідомим?», «Який можливий намір автора?», «Що несе в собі цей текст?», «З якою метою він створений?», «Які вигоди отримає автор від поширення тексту?», «Які можливі наслідки?». Це також убезпечить споживачів інформації від маніпулятивного впливу. Коли знаєш, хто створив медіатекст, то це є першим кроком до усвідомлення мети та визначення ступеня довіри.
Щоб не загубитися в інформаційних потоках і маніпуляціях, потрібно і під час споживання, і під час створення інформації звертатися до стандартів подання інформації. Дослідники Інституту масової інформації (http://imi.org.ua/monitorings/jurnalistski-standarti-informatsiyna-dovidka/) визначають, що основними стандартами подання інформації є такі: 1. Баланс думок і точок зору. 2. Оперативність подачі інформації. 3. Достовірність (посилання на джерела). 4. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок. 5. Точність подачі інформації. 6. Повнота представлення фактів та інформації по проблемі.
Питання для обміркування
На вашу думку, чи можливо всю інформацію, яку ми отримуємо з мас-медіа, аналізувати у відповідності до визначених стандартів? Яку інформацію треба обов’язково перевіряти? Поясніть своє бачення.
Для оцінки інформації, яку ми отримуємо, необхідно володіти прийомами критичного мислення. Критичне мислення — це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, достовірна вона чи маніпулятивна. Критичне мислення включає ознайомлення з інформацією, сприйняття інформації з різних джерел, аналіз різних поглядів, вироблення власного погляду й добір переконливої аргументації, ухвалення остаточного самостійного рішення.
Критичне мислення — основний інструмент аналізу медіатексту. Ключовими питаннями для аналізу медіатекстів є такі:
АУДИТОРІЯ Й АВТОРСТВО | АВТОРСТВО | Хто створив ці меседжі? |
МЕТА | Чому їх створено? Яка цільова аудиторія (та звідки ви це знаєте)? | |
ЕКОНОМІКА | Хто за це заплатив? | |
ВПЛИВ | Хто може дістати користь від цього меседжу? Кому він може завдати шкоди? Що це повідомлення означає для мене? | |
РЕАКЦІЯ | Які можуть бути мої дії у відповідь на ці меседжі? | |
МЕСЕДЖІ ТА ЗНАЧЕННЯ | ЗМІСТ | Про що це (й що вас змушує так думати)? Які ідеї, цінності, інформація та/або погляди очевидні/ імпліцитні? Про що не говориться в цьому повідомленні, що було б важливо знати? |
ТЕХНІКИ | Які техніки використовуються? Чому використовуються саме ці техніки? Як вони передають меседжі? | |
ІНТЕРПРЕТАЦІЇ | Як можуть різні люди зрозуміти ці меседжі по-різному? Яка моя інтерпретація цього та що я дізнаюся про себе зі своєї реакції або інтерпретації? | |
ПОДАННЯ РЕАЛЬНОСТІ | КОНТЕКСТ | Коли це зроблено? Де або як ним поділилися з публікою? |
НАДІЙНІСТЬ | Чи це факт, думка, чи щось інше? Якою мірою меседж гідний довіри (та що змушує вас так думати)? Які джерела інформації, думок, припущень? |
(За Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: Підручник для вчителя / Перекл. з англ. — К.: Центр вільної преси, АУП, 2014. — 319 с.)
Ідеї для дослідження
Прочитайте уривок зі статті «Україна: маріонетки Світового Уряду поіменно і зі списком “заслуг”» (переклад з російської) від 02.03.2017 р. та проаналізуйте відповідно до запитань таблиці.
У київському метро станції оголошують двома мовами — українською та англійською. Якщо не брати до уваги «корінних жителів столиці», які приїхали з Тернополя, Івано-Франківська та Львова, то більшість населення Києва російськомовні... Зробили подібне «нововведення» зовсім не під «Євробачення»,.. а ще три роки тому. Мер Кличко розповідав, як важко було підібрати «носія англійської мови» для «начитки оголошень». ...обшарпані вагони, які давно потребують ремонту, тепер з англомовною «озвучкою».
Самих амерів у Києві мало. У них є кілька «тусовочних місць» з бургерами і стейками, де вони відпочивають. Я маю на увазі постійно проживаючих «господарів», які тут нас вчать жити. Вони не користуються метро, оскільки це небезпечно. Але якщо раптом зайдуть, то почують «рідний голос». Крім кадрового дипломатичного корпусу США в Києві, який піддається ротації з частотою приблизно раз на півтора року (за винятком посла і першого секретаря), «прогресори» (вони ж «господарі») працюють «вахтовим методом». Приїхали на два-три місяці, погосподарювали і назад на базу. Раніше, до Трампа, прийнято було чекати приїзду «спецпосланця» Держдепу Вікторії Нуланд і віце-президента Джо Байдена. Це як візит «справжніх білих панів». З прийняттям «доленосних рішень», роздачею «булочок» і доган. Тепер залишилися тільки «вахтовики» і «маріонетки».
Критичне мислення зазвичай пов’язане з допитливістю, обізнаністю, неупередженістю, гнучкістю, справедливістю в оцінюванні, чесністю, розсудливістю, ретельністю в пошуку потрібної інформації, розумністю у виборі критеріїв, постійністю в пошуку результатів і першоджерел. Критичне мислення забезпечує самостійні й відповідальні дії та є запорукою демократії.
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Відповісти на питання
1. Яку інформацію можна вважати достовірною?
2. Які джерела інформації вам відомі?
3. Що таке факти. Як їх відрізнити від фейків?
Обгрунтуйте свою відповідь
Урок 2
Гр. 14
Громадянська освіта
Обмеженість ресурсів. Необхідність рационального та ефективного використання ресурсів. Вплив діяльності людини на довкілля.
Завдання: Ознайомитися з презентацією
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Відповісти на питання
Урок 3
Гр. 14
Громадянська освіта
Принципи ринкової економікі. Кругообіг в ринковій економіці. Попит і пропозиція, ринкова ціна та конкуренція.
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Відповісти на питання
Урок 4
Гр. 13
Технології
Остаточна обробка виробу. Оздоблення та фарбування
Домашнє завдання: Завершуємо роботу над виробом із сірників.
Урок 5
Гр. 11 ( 1 гр.)
Технології
Здійснення оцінки виготовленного виробу.
Домашнє завдання: Здійснити оцінку виготовленного виробу.
Урок 6
Гр. 11 ( 1 гр.)
Технології
Тематична атетстація. Захист проєкту
Домашнє завдання: Підготувати портфоліо з модулю "Листівки" та листівку до захисту.
Урок 7
Гр. 12
Технології
Короткі відомості про розвиток та виникнення технології матчворку
Сірники-найбільш доступний і в той же час досить простий виробний матеріал,який відкриває необмежені можливості для дозвілля і творчості. З них можна створювати просто неймовірні речі.
Виріб із сірників -це окремий вид мистецтва, який тішить і вражає нас не менше ,ніж, приміром вироби з скла і величні скульптури.
Для того, щоб зробити щось із сірників необхідно величезне терпіння. Тільки уявіть скільки праці та посидючості необхідно, щоб із сірників вийшов будиночок, або колодязь.
Чого тільки не виробляли із сірників - починаючи маленькими будиночками і закінчуючи величезними спорудами архітектури( Найбільша саморобка із сірників, яка занесена в книгу рекордів Гіннеса є клоном нафтової платформи, цей виріб має масу майже 1 т і у висоту 4 м, а в довжину більше 6 м.!)
Більш того, сірники корисний матеріал для конструювання різних головоломок. Вони розвивають у дітей кмітливість, точність рухів, уважність доокремих частин , творчу активність і естетичний смак, А також прагнення в досягнення своїх цілей.Будиночок, чи інший виріб з сірників повиннен бути оригінальним,неповторним, відповідати завданню проекту та виражати креативність думок виконавця творчого проекту.Існують 2 основних способи конструювання виробів з сірників: без використання клею і з його використанням. Звичайно, використанні клею в процесі роботи значної спрощує процес і стає під силу маленьким дітям.
2-й спосіб - конструювання різноманітних сувенірів, композиціїкомпозицій, декорацій при якому клей не застосовується. Це досить складна техніка, що вимагає певного досвіду і навичок роботи, тому початківцям краще почати виготовляти поробки за допомогою клею.Розмір,колір,довжину сірників потрібно підбирати згідно до виробу та власних вподобань. Також, у виробі можна використовувати різні види сірників.Краще використовувати "Супер Клей", але з ним потрібно дуже обережно поводитись. Також можна використовувати клей у стіках, але він не забезпечить таку міцність виробу,хоча буде виглядати акуратніше. Зовсім для матчворку не підходить клей ПВА, як і своєю текстурою так і клейкою здатністю.
Виріб із сірників -це окремий вид мистецтва, який тішить і вражає нас не менше ,ніж, приміром вироби з скла і величні скульптури.
Для того, щоб зробити щось із сірників необхідно величезне терпіння. Тільки уявіть скільки праці та посидючості необхідно, щоб із сірників вийшов будиночок, або колодязь.
Чого тільки не виробляли із сірників - починаючи маленькими будиночками і закінчуючи величезними спорудами архітектури( Найбільша саморобка із сірників, яка занесена в книгу рекордів Гіннеса є клоном нафтової платформи, цей виріб має масу майже 1 т і у висоту 4 м, а в довжину більше 6 м.!)
Більш того, сірники корисний матеріал для конструювання різних головоломок. Вони розвивають у дітей кмітливість, точність рухів, уважність доокремих частин , творчу активність і естетичний смак, А також прагнення в досягнення своїх цілей.
2-й спосіб - конструювання різноманітних сувенірів, композиціїкомпозицій, декорацій при якому клей не застосовується. Це досить складна техніка, що вимагає певного досвіду і навичок роботи, тому початківцям краще почати виготовляти поробки за допомогою клею.
Домашнє завдання: Дайте відповідь на запитання "Що таке матчворк?"
Урок 8
Гр. 12
Технології
Місце та роль технології конструювання із сірників у сучасному декоративно-ужитковому мистецтві
Тема. «Сірники як природній матеріал для виготовлення виробів.
Матчворк»
Мета: сформувати уявлення учнів про матеріали, інструменти та пристосування для матчворку; формувати навички безпечної роботи під час «сірникового» конструювання; розвивати пам'ять, мислення, уважність; виховувати інтерес до предмету.
Цілі:
розвивальна: розвиток пізнавальної активності та творчих здібностей;
виховна: виховання навичок культури праці, охайності;
навчальна: ознайомлення учнів із технологією «матчворк», основними та допоміжними матеріалами й інструментами для роботи.
Дидактичне забезпечення: Короткі історичні відомості про виникнення та розвиток технології матчворк. (Презентація, розповідь)
Обладнання, матеріали та наочність: сірники різних розмірів, картон, наждачний папір, клей ПВА, декоративні матеріали, підкладні дощечки, канцелярські ножі, леза ножиців, пінцети, пензлики, сірникові коробочки, дріт, фольга, лак, вироби з сірників, комп’ютер.
Тип уроку: засвоєння нових знань.
Хід уроку
І. Організаційний момент
Перевірка наявності учнів, підготовленості їх до уроку, наявності робочого одягу.
ІІ. Актуалізація опорних знань учнів
Бесіда
Питання для обговорення - Що ви знаєте про звичайні, усім добре відомі сірники?
Учитель: За даними енциклопедичного словника, сірники – це палички, переважно осикові, з головками, що мають у своєму складі запалювальну речовину й енергетичний окиснювач. Розрізняють сірники запалювальні і спеціальні. Запалювальні сірники бувають: безпечні (запалюються тільки при терті об намазку сірникової коробки); всюдизапальні (загоряються при терті об будь-яку шорстку поверхню і мають у складі сірникової головки сульфід фосфору) і вологовідпірні (до складу сірникової головки яких входять речовини, що понижують її водопроникність, – параформальдегід, танін та ін., їх застосовують у місцевостях з гарячим вологим кліматом). Запалювальні сірники бувають: дерев`яні квадратного (країни Європи) і круглого (США, Англія) перерізу та картонні, які випускаються у коробках, а також у вигляді книжечок; рідше виготовляють воскові сірники.
В Україні перші сірники побачили світ у 1999 р. на поки що єдиному підприємстві – Березнівській сірниковій фабриці в Рівненській області. Нове підприємство в Березному створено не на голому місці. У його розпорядження надано капітальні, добре відремонтовані й доглянуті виробничі площі колишньої ”оборонки“ – місцевого філіалу рівненського об`єднання ”Газотрон“, що зумовило скорочення затрат і виграш у часі. Постачальником сірникової техніки виступила шведська фірма ”Аренго“, відома у більш як ста країнах світу, куди надходить її продукція. Серед таких країн є і Сполучені Штати Америки. До речі, крім України, фахівці ”Аренго“ такий самий проект втілили і в Китаї.
Мотивація навчальної діяльності
-
Що являє собою матчворк?
У
ч и т е л ь. Існує ще одне цікаве застосування сірників — це «матчворк» (з англійської mutch — «сірник», work — «робота») — конструювання виробів із сірників. Сірники — найпростіший і найдоступніший виробний матеріал для здійснення різноманітних творчих задумів. Із сірників можна створити як складні вироби — будинок, палац, фортеця й навіть ціле місто в мініатюрі, так і простіші — меблі, транспортні засоби, рослини, тваринки, комашки тощо. (Демонстрування виробів.)
ІІІ. Засвоєння нових знань
Розповідь учителя
Сірники — найпростіший та найдоступніший матеріал для творчості. Це головний матеріал для занять матчворком. Сірники найчастіше виготовляють із м’яких порід деревини: сосни, ялини, смереки, ялиці, використовують також осику, липу, тополю.
- Для роботи з сірниками насамперед треба створити зручне робоче місце, підібрати необхідні матеріали та інструменти. Всі роботи краще виконувати на рівній поверхні - на столі, який слід попередньо застелити плівкою. Поруч повинна бути підкладна дошка, яку може замінити лист фанери. Вона потрібна при роботі з ріжучими або колючими інструментами, такими як ніж або шило, щоб не зіпсувати поверхню столу. Робоче місце повинно бути добре освітлене.
Матеріали
Сірники
Вони потрібні в достатній кількості. Можна спеціально підібрати сірники з клеєм. Для склеювання сірників слід скористатися клеєм ПВА, для приклеювання інших матеріалів підійде будь-який універсальний клей, наприклад «Секунда», «Момент», «Суперклей» і т. д.
Лак
Часто готові вироби покривають лаком. Можна взяти прозорий масляний або світлий акриловий лак. Ваш вибір буде залежати від самого виробу і матеріалів, з яких він виготовлений.
П
ластилін
Потрібний для скріплення деталей. Його також використовують для ліплення окремих деталей на перших етапах роботи.
Т
онкий, гнучкий і міцний дріт
Зручніше застосовувати мідний дріт діаметром 0,3 мм. Крім того, його використовують для каркаса виробів. У цьому випадку треба підбирати дріт діаметром 1-1,5 мм.
Папір
Існує багато різних видів паперу: писальний, кольоровий, плакатний, конвертний, альбомний, оксамитовий, обгортковий, афішний, пергаментний, копіювальний, шпалерний. Всі види паперу відрізняються по товщині, фарбуванню, щільності та за призначенням.
Ф
ольга
Тонкі металеві листи з олова, алюмінію, свинцю застосовують для прикраси.
Нитки, кольорові шматки тканини
Їх часто використовують для декорування виробів.
Інструменти
Ніж
Він повинен бути невеликим, з тупим кінцем, довжина леза - 12-15 см. Складальний ніж для цієї роботи не підходить.
Шило
Досить міцне, не дуже товсте, діаметром 1,5-2 см. Довжина колючої частини має бути 3-3,5 см.
Ножиці
Можна взяти невеликі ножиці з тупими кінцями.
Голка
Вона повинна бути великою. Її слід зберігати в гольниці із затягнутою в неї ниткою.
Простий олівець
Він потрібен для нанесення контуру на папір. Краще використовувати олівці середньої м'якості.
Фарби
Необхідні для розфарбовування виробів. Можна використовувати звичайні гуашові або акрилові фарби.
Пензлики
З їх допомогою саморобку розфарбовують і наносять клей або лак. Для клею і лаку потрібні жорсткі пензлі, для малювання краще підібрати м'який пензлик. Перед розфарбовуванням слід пам'ятати, що пензлик треба добре вмокати у фарбу, рухати ним слід тільки в одному напрямку. По одному місцю кілька разів проводити пензлем не слід.
Манікюрні щипчики або пінцет
З їх допомогою можна скрутити дріт або склеїти дрібні деталі, такі як половинки сірників.
Лобзик
Знадобиться при виготовленні основи для виробів з фанери або невеликої дощечки.
Волога ганчірочка
Вона стане в нагоді для протирання робочої поверхні від клею або фарби.
Стека
Вона необхідна, якщо у виробах задіяні пластилін або глина. Для виготовлення виробів із сірників можна взяти одну стеку, загострену на кінці.
3
. Складання пам’ятки учнями «Правила безпечної роботи під час «сірникового» конструювання»
- Успішне виконання будь-якої роботи напряму залежить від дотримання правил безпечної праці. У своїх зошитах складіть пам’ятку з безпечного «сірникового» конструювання.
IV. Закріплення нового матеріалу
1. Бесіда
- Які матеріали використовують в матчворку?
- Які інструменти необхідні для даної творчості?
2. Практичне завдання (в групах)
- Створення на комп’ютері таблиці «Необхідні матеріали та інструменти» за зразком.
V. Підсумок уроку
- Що найбільше запам’яталось з нової теми?
- Що сподобалось робити?
VI. Оголошення домашнього завдання
- Вивчити правила безпечної праці.
- Заповнити таблицю «Необхідні матеріали та інструменти» у електронну версію проекту.
VII. Прибирання робочих місць
Коментарі
Дописати коментар