Дистанційне навчання 20.10.2022
Урок 1
Гр. 12
Громадянська освіта
Тема 14
Взаємовідносини "Людина - Держава". Верховенство права
Завдання: Ознайомитися з матеріалом
1. Концепції взаємовідносин «людина—держава»
Із часом формування сукупності прав і свобод людини виникли дві концепції їх відношення до держави.
Природно-правова концепція прав і свобод людини передбачає, що незалежно від волі держави людина від народження має невід’ємні природні права, на які держава не має права посягати, але мусить охороняти від будь-яких зазіхань. Згідно з позитивістською концепцією, обсяг прав і свобод людини встановлено державою як верховною силою, наділеною правом розпоряджатися долями індивідів на власний розсуд. У сучасному світі набули поширення обидві концепції.
Чи завжди держава була охоронцем прав і свобод громадян?
2. Права і свободи людини та відповідальність держави за їх дотримання, гарантування та захист
Згідно з Конституцією України, держава виступає гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина. Реалізація цього відбувається через систему органів державної влади, до яких належать:
• Верховна Рада України;
• Президент України;
• Конституційний Суд України;
• органи виконавчої влади;
• правоохоронні органи;
• політичні партії та громадські організації;
• міжнародні правові організації.
Крім цього, у межах держави існують гарантії, які надає держава своєму населенню. Серед них розрізняють соціально-економічні гарантії, які передбачають наявність соціальної стабільності, матеріальної основи для належного життя людини; політичні гарантії, завданням яких є забезпечення стабільних політичних структур та належного рівня політичної культури в соціумі; юридичні гарантії, які охоплюють усі правові засоби, що забезпечують реалізацію прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
У випадку, якщо держава не виконує своїх зобов’язань із гарантування й дотримання прав і свобод людини й громадянина, її громадяни, а також інші постраждалі особи можуть звернутися до відповідних судових установ із позовом проти держави, а також до правозахисник організацій — національних або міжнародних.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Іншою назвою є термін «омбудсмен», що в перекладі зі шведської означає «представник». Уперше ця посада була створена в 1809 р. у Швеції, а нині поширена в більш ніж 100 країнах світу.
За допомогою пошукових систем Інтернету дізнайтеся, хто в Україні зараз обіймає посаду омбудсмена.
ДОКУМЕНТ
Із Декларації незалежності США 1776 р.
Ми дотримуємося тих очевидних істин, що всі люди створені рівними і що творець заповів їм певні невід'ємні права, серед яких право на життя, свободу, прагнення щастя; що для забезпечення цих прав людьми засновані уряди, які користуються своєю владою за згодою керованих. Якщо який-небудь уряд перешкоджає досягненню цих цілей, то народ має право змінити або знищити його і заснувати новий уряд на таких підставах і засадах, організовуючи його владу в таких формах, які найкраще гарантуватимуть його безпеку та щастя.
Проаналізуйте уривок із документа. Якої концепції прав людини дотримувалися її автори? Обґрунтуйте свою точку зору.
3. Обов'язки громадянина
Із правами і свободами людини та громадянина нерозривно пов’язана їхня відповідальність, що реалізується в наявності обов’язків. Конституційно-правовий інститут обов’язків почав формуватися після Другої світової війни. Проте й до цього обов’язки громадян були закріплені в національних законодавствах. Найпоширенішими серед обов’язків, які держава покладала на своїх громадян, були дотримання законів, сплата податків, військова повинність тощо.
Обов’язки громадян України, як і їхні права, закріплені Конституцією України. Основним конституційним обов’язком громадян України є дотримання її Конституції та законів. Також у ній закріплено такі обов’язки:
• захищати Вітчизну;
• шанувати державні символи України — Державний Прапор, Герб та Гімн;
• не завдавати шкоди природі й відшкодовувати завдані їй збитки;
• охороняти культурну спадщину;
• піклуватися про дітей та непрацездатних батьків;
• сплачувати податки та збори.
За недотримання цих обов’язків громадянином України настає кримінальна відповідальність.
Чи є виконання обов'язків гарантією дотримання прав і свобод людини?
ВИСНОВКИ
Існують дві концепції ролі держави у функціонуванні прав і свобод людини, проте незалежно від цього держава є гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина. Громадяни, у свою чергу, мають перед державою певні обов’язки, закріплені в її конституції та розвинені в законах.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Які існують концепції прав і свобод людини щодо держави?
2. Хто виступає гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина?
3. Які обов'язки мають перед Україною її громадяни?
4. Які загрози можуть виникнути з приводу дотримання прав і свобод людини в Україні?
5. Обговоріть у групах. Чи потребують права людини постійної боротьби за них?
6. Давньоримський мислитель Сенека стверджував: «Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані». Як ви розумієте цю думку? Чи погоджуєтеся ви з нею?
7. Напишіть есе за одним з епіграфів до теми.
8. Підготуйте повідомлення про обсяг обов'язків громадянина в різних державах.
9. Чи може держава, яка є гарантом дотримання прав і свобод громадян, порушувати права і свободи?
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект та дати відповідь на запитання. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 2
1. Концепції взаємовідносин «людина—держава»
Із часом формування сукупності прав і свобод людини виникли дві концепції їх відношення до держави.
Природно-правова концепція прав і свобод людини передбачає, що незалежно від волі держави людина від народження має невід’ємні природні права, на які держава не має права посягати, але мусить охороняти від будь-яких зазіхань. Згідно з позитивістською концепцією, обсяг прав і свобод людини встановлено державою як верховною силою, наділеною правом розпоряджатися долями індивідів на власний розсуд. У сучасному світі набули поширення обидві концепції.
Чи завжди держава була охоронцем прав і свобод громадян?
2. Права і свободи людини та відповідальність держави за їх дотримання, гарантування та захист
Згідно з Конституцією України, держава виступає гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина. Реалізація цього відбувається через систему органів державної влади, до яких належать:
• Верховна Рада України;
• Президент України;
• Конституційний Суд України;
• органи виконавчої влади;
• правоохоронні органи;
• політичні партії та громадські організації;
• міжнародні правові організації.
Крім цього, у межах держави існують гарантії, які надає держава своєму населенню. Серед них розрізняють соціально-економічні гарантії, які передбачають наявність соціальної стабільності, матеріальної основи для належного життя людини; політичні гарантії, завданням яких є забезпечення стабільних політичних структур та належного рівня політичної культури в соціумі; юридичні гарантії, які охоплюють усі правові засоби, що забезпечують реалізацію прав, свобод та обов’язків людини і громадянина.
У випадку, якщо держава не виконує своїх зобов’язань із гарантування й дотримання прав і свобод людини й громадянина, її громадяни, а також інші постраждалі особи можуть звернутися до відповідних судових установ із позовом проти держави, а також до правозахисник організацій — національних або міжнародних.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Парламентський контроль за дотриманням конституційних прав і свобод людини й громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Іншою назвою є термін «омбудсмен», що в перекладі зі шведської означає «представник». Уперше ця посада була створена в 1809 р. у Швеції, а нині поширена в більш ніж 100 країнах світу.
За допомогою пошукових систем Інтернету дізнайтеся, хто в Україні зараз обіймає посаду омбудсмена.
ДОКУМЕНТ
Із Декларації незалежності США 1776 р.
Ми дотримуємося тих очевидних істин, що всі люди створені рівними і що творець заповів їм певні невід'ємні права, серед яких право на життя, свободу, прагнення щастя; що для забезпечення цих прав людьми засновані уряди, які користуються своєю владою за згодою керованих. Якщо який-небудь уряд перешкоджає досягненню цих цілей, то народ має право змінити або знищити його і заснувати новий уряд на таких підставах і засадах, організовуючи його владу в таких формах, які найкраще гарантуватимуть його безпеку та щастя.
Проаналізуйте уривок із документа. Якої концепції прав людини дотримувалися її автори? Обґрунтуйте свою точку зору.
3. Обов'язки громадянина
Із правами і свободами людини та громадянина нерозривно пов’язана їхня відповідальність, що реалізується в наявності обов’язків. Конституційно-правовий інститут обов’язків почав формуватися після Другої світової війни. Проте й до цього обов’язки громадян були закріплені в національних законодавствах. Найпоширенішими серед обов’язків, які держава покладала на своїх громадян, були дотримання законів, сплата податків, військова повинність тощо.
Обов’язки громадян України, як і їхні права, закріплені Конституцією України. Основним конституційним обов’язком громадян України є дотримання її Конституції та законів. Також у ній закріплено такі обов’язки:
• захищати Вітчизну;
• шанувати державні символи України — Державний Прапор, Герб та Гімн;
• не завдавати шкоди природі й відшкодовувати завдані їй збитки;
• охороняти культурну спадщину;
• піклуватися про дітей та непрацездатних батьків;
• сплачувати податки та збори.
За недотримання цих обов’язків громадянином України настає кримінальна відповідальність.
Чи є виконання обов'язків гарантією дотримання прав і свобод людини?
ВИСНОВКИ
Існують дві концепції ролі держави у функціонуванні прав і свобод людини, проте незалежно від цього держава є гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина. Громадяни, у свою чергу, мають перед державою певні обов’язки, закріплені в її конституції та розвинені в законах.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Які існують концепції прав і свобод людини щодо держави?
2. Хто виступає гарантом дотримання прав і свобод людини й громадянина?
3. Які обов'язки мають перед Україною її громадяни?
4. Які загрози можуть виникнути з приводу дотримання прав і свобод людини в Україні?
5. Обговоріть у групах. Чи потребують права людини постійної боротьби за них?
6. Давньоримський мислитель Сенека стверджував: «Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані». Як ви розумієте цю думку? Чи погоджуєтеся ви з нею?
7. Напишіть есе за одним з епіграфів до теми.
8. Підготуйте повідомлення про обсяг обов'язків громадянина в різних державах.
9. Чи може держава, яка є гарантом дотримання прав і свобод громадян, порушувати права і свободи?
Тема 15
Права і свободи людини та відповідальність держави за їх дотримання та захист.
Завдання: Переглянути презентацію
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 3
Гр. 19
Громадянська освіта
Тема 12
Природа прав людини. Основоположні права і свободи людини
Завдання: Переглянути відео-ролик
Домашнє завдання: Скласти опорний конспект. Фото-звіт скинути у Viber.
Урок 4
Тема 13
Покоління прав людини. Класифікація прав людини. Борці за права людини.
Завдання: Переглянути презентацію. Ознайомитися з матеріалом.
Презентація "Класифікація прав людини.Борці за права людини" (naurok.com.ua)
Виникнення й розширення сфери захисту прав людини зумовило необхідність їх систематизації за групами (категоріями). Існує кілька підходів до такої класифікації. Усі вони умовні: оскільки права людини взаємозалежні й взаємопов’язані, їх не можна розглядати окремо одне від одного. Один з таких підходів, що розрізняє права людини за часом їх виникнення, ми розглянули — це покоління прав людини. Інший підхід розрізняє права людини за сферами життєдіяльності.
Ця класифікація виділяє такі основні групи прав і свобод людини й громадянина: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.
Особисті (громадянські) права й свободи включають право на життя, на повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність, свободу думки та віросповідання, свободу пересування тощо. На відміну від фундаментальних прав, громадянські права й свободи не надані людині природою; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх у конституціях і законах.
Політичні права й свободи — це забезпечена законом і публічною владою можливість участі в суспільно-політичному житті держави та здійсненні державної влади. Це, зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об’єднуватись у політичні партії тощо.
Економічні права забезпечують людині вільне користування основними чинниками господарської діяльності. До економічних прав належать право на працю, право на вільний вибір професії, право на приватну власність тощо. Ці права мають забезпечити незалежність людини, її економічну свободу. Надання цих прав характеризує державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує досить високий рівень життя своїх громадян.
Соціальні права покликані забезпечити достатній рівень життя та соціальну захищеність. До них належить право на соціальне забезпечення, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування та ін.
Мовою документів
Згідно з результатами національного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та організацією Пакт (Pact) Грудень 2017 р.
Відчуття соціальної несправедливості є дуже поширеним в українському суспільстві, що призводить до ворожнечі між різними соціальними групами.
...Приблизно кожен другий (47 %) вважає, що він не зможе отримати гарантованого доступу до медичної допомоги або вищої освіти, не сплативши за них хабаря.
...Половина населення вважає, що держава повинна гарантувати добробут кожного громадянина, зайнятість і соціальне забезпечення, хоча частка людей, які так думають, протягом останніх двох років зменшилась (із 62 % у 2015 р. до 50 % у 2017 р.). Водночас, кількість тих, хто вважає, що головна роль держави — тільки гарантувати соціальні, політичні та економічні правила гри подвоїлась (з 12 % у 2015 р. до 24 % у 2017 р.).
Про які тенденції свідчить наведена статистика? Проаналізувавши ці дані, чи можна говорити про забезпечення соціальних прав людини в Україні?
Екологічні права належать до соціальних прав і становлять окрему групу прав людини і громадянина. Вони пов’язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки і включають право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на відшкодування збитків від природних і техногенних катаклізмів тощо.
Культурні права гарантують духовний розвиток кожної особи, допомагають їй стати учасником культурного процесу. Вони гарантують можливість доступу до духовних здобутків свого народу й усього людства, свободу художньої, наукової й технічної творчості, участі в культурному житті. Особливе місце серед цих прав посідає право на освіту. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визначає, що освіта має бути спрямована на повний розвиток людської особистості, усвідомлення її гідності, надання можливості кожному бути корисним учасником вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню й терпимості.
Економічні, соціальні та культурні права покликані забезпечити належний життєвий рівень людини. Перелік цих прав закріплений у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, прийнятому 16 грудня 1966 р., який Українська РСР ратифікувала 1973 року.
Утвердження прав і свобод людини відбувалося протягом тривалого історичного періоду. Потрібно було докласти великих зусиль для обмеження всевладдя держави й поширення принципу рівноправності на все більше коло осіб. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієї чи тієї країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та державою. Можна перераховувати багато яскравих особистостей, які боролися за права людини. Найвідомішими з них є Махатма Ганді, Мартін Лютер-Кінг, Альберт Швейцер, Андрій Сахаров, Мати Тереза, Іоанн Павло ІІ, Вацлав Гавел, Нельсон Мандела.
Прокоментуйте філософські думки
Протягом свого життя я повністю присвятив себе боротьбі за африканське населення. Я боровся як проти панування «білих», так і проти панування «чорношкірих». Я шанував ідеал демократичного і вільного суспільства, в якому всі громадяни живуть в гармонії і мають рівні можливості. Це той ідеал, заради якого я готовий жити і до якого я прагну. Але якщо буде потрібно, то заради цього ідеалу я готовий померти.
Нельсон Мандела, південноафриканський правозахисник, політик і юрист, президент Південно-Африканської республіки (з 1994 по 1999 р.). національний герой країни
Обговоріть, які цінності лежать в основі філософії Нельсона Мандели — видатного борця за права людини.
До цього списку борців за права людини також необхідно додати імена наших співвітчизників. Серед них — відома українська правозахисниця Оксана Мешко (1905—1991), співзасновниця Української Гельсінської групи 1976 р. За політичні переконання відбувала покарання у сталінських таборах у 1947—1954 рр. Через свою діяльність О. Мешко неодноразово зазнала переслідувань та утисків з боку радянської влади. Її ув’язнювали, відправляли на заслання й навіть деякий час примусово утримували у психіатричній лікарні. У 1985 р., повернувшись в Україну, приєдналася до відновленої Української Гельсінської групи на чолі з В’ячеславом Чорноволом. Виступила з ініціативою продовжити гельсінкський правозахисний рух у формі Українського комітету «Гельсінкі-90» (створений 16 червня 1990 р.) і була його рушійною силою.
Одним з найактивніших борців за права людини був Петро Григоренко (1907—1987), радянський генерал, що став дисидентом. Він поєднав відстоювання прав людини в СРСР з боротьбою за національне визволення. Будучи українцем, став на захист усіх пригноблених національностей: євреїв, кримських татар, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців. Григоренко також був співзасновником Московської Гельсінської групи за дотримання прав людини та ініціатором створення Української Гельсінської групи.
Яскрава особистість
Мустафа ДЖЕМІЛЄВ (нар. 1943) — лідер кримськотатарського народу, радянський дисидент, людина, що послідовно бореться за права своїх співвітчизників, послідовно захищає універсальні ідеали свободи, демократії та прав людини у світі. Це людина, що пережила 15 років радянських в’язниць і таборів, його незламність і моральність ставлять його в один ряд з такими світовими діячами, як Лех Валенса і Вацлав Гавел. Він боровся за право кримськотатарського народу повернутись до Криму; за створення демократичної України, був активістом у протестному русі на Майдані 2013—2014 рр.; виступає проти російської окупації Криму та агресії проти України.
На вашу думку, що спонукає людину до боротьби за свої права та права свого народу? Якими моральними якостями має володіти лідер боротьби за права людини?
До цього списку борців за права людини також необхідно додати імена наших співвітчизників. Серед них — відома українська правозахисниця Оксана Мешко (1905—1991), співзасновниця Української Гельсінської групи 1976 р. За політичні переконання відбувала покарання у сталінських таборах у 1947—1954 рр. Через свою діяльність О. Мешко неодноразово зазнала переслідувань та утисків з боку радянської влади. Її ув’язнювали, відправляли на заслання й навіть деякий час примусово утримували у психіатричній лікарні. У 1985 р., повернувшись в Україну, приєдналася до відновленої Української Гельсінської групи на чолі з В’ячеславом Чорноволом. Виступила з ініціативою продовжити гельсінкський правозахисний рух у формі Українського комітету «Гельсінкі-90» (створений 16 червня 1990 р.) і була його рушійною силою.
Одним з найактивніших борців за права людини був Петро Григоренко (1907—1987), радянський генерал, що став дисидентом. Він поєднав відстоювання прав людини в СРСР з боротьбою за національне визволення. Будучи українцем, став на захист усіх пригноблених національностей: євреїв, кримських татар, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців. Григоренко також був співзасновником Московської Гельсінської групи за дотримання прав людини та ініціатором створення Української Гельсінської групи.
Яскрава особистість
Мустафа ДЖЕМІЛЄВ (нар. 1943) — лідер кримськотатарського народу, радянський дисидент, людина, що послідовно бореться за права своїх співвітчизників, послідовно захищає універсальні ідеали свободи, демократії та прав людини у світі. Це людина, що пережила 15 років радянських в’язниць і таборів, його незламність і моральність ставлять його в один ряд з такими світовими діячами, як Лех Валенса і Вацлав Гавел. Він боровся за право кримськотатарського народу повернутись до Криму; за створення демократичної України, був активістом у протестному русі на Майдані 2013—2014 рр.; виступає проти російської окупації Криму та агресії проти України.
На вашу думку, що спонукає людину до боротьби за свої права та права свого народу? Якими моральними якостями має володіти лідер боротьби за права людини?
Презентація "Класифікація прав людини.Борці за права людини" (naurok.com.ua)
Виникнення й розширення сфери захисту прав людини зумовило необхідність їх систематизації за групами (категоріями). Існує кілька підходів до такої класифікації. Усі вони умовні: оскільки права людини взаємозалежні й взаємопов’язані, їх не можна розглядати окремо одне від одного. Один з таких підходів, що розрізняє права людини за часом їх виникнення, ми розглянули — це покоління прав людини. Інший підхід розрізняє права людини за сферами життєдіяльності.
Ця класифікація виділяє такі основні групи прав і свобод людини й громадянина: особисті (громадянські), політичні, економічні, соціальні, культурні, екологічні.
Особисті (громадянські) права й свободи включають право на життя, на повагу до гідності, свободу й особисту недоторканність, свободу думки та віросповідання, свободу пересування тощо. На відміну від фундаментальних прав, громадянські права й свободи не надані людині природою; люди виборюють, здобувають ці права, висуваючи відповідні вимоги до влади й домагаючись законодавчого закріплення їх у конституціях і законах.
Політичні права й свободи — це забезпечена законом і публічною владою можливість участі в суспільно-політичному житті держави та здійсненні державної влади. Це, зокрема, права на свободу слова, зборів, мітингів; на участь в управлінні державними й громадськими справами; на інформацію; право об’єднуватись у політичні партії тощо.
Економічні права забезпечують людині вільне користування основними чинниками господарської діяльності. До економічних прав належать право на працю, право на вільний вибір професії, право на приватну власність тощо. Ці права мають забезпечити незалежність людини, її економічну свободу. Надання цих прав характеризує державу як соціальну, тобто таку, що забезпечує досить високий рівень життя своїх громадян.
Соціальні права покликані забезпечити достатній рівень життя та соціальну захищеність. До них належить право на соціальне забезпечення, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування та ін.
Мовою документів
Згідно з результатами національного опитування, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та організацією Пакт (Pact) Грудень 2017 р.
Відчуття соціальної несправедливості є дуже поширеним в українському суспільстві, що призводить до ворожнечі між різними соціальними групами.
...Приблизно кожен другий (47 %) вважає, що він не зможе отримати гарантованого доступу до медичної допомоги або вищої освіти, не сплативши за них хабаря.
...Половина населення вважає, що держава повинна гарантувати добробут кожного громадянина, зайнятість і соціальне забезпечення, хоча частка людей, які так думають, протягом останніх двох років зменшилась (із 62 % у 2015 р. до 50 % у 2017 р.). Водночас, кількість тих, хто вважає, що головна роль держави — тільки гарантувати соціальні, політичні та економічні правила гри подвоїлась (з 12 % у 2015 р. до 24 % у 2017 р.).
Про які тенденції свідчить наведена статистика? Проаналізувавши ці дані, чи можна говорити про забезпечення соціальних прав людини в Україні?
Екологічні права належать до соціальних прав і становлять окрему групу прав людини і громадянина. Вони пов’язані з охороною, використанням і відтворенням природних ресурсів, забезпеченням екологічної безпеки і включають право на безпечне для життя та здоров’я довкілля, право на відшкодування збитків від природних і техногенних катаклізмів тощо.
Культурні права гарантують духовний розвиток кожної особи, допомагають їй стати учасником культурного процесу. Вони гарантують можливість доступу до духовних здобутків свого народу й усього людства, свободу художньої, наукової й технічної творчості, участі в культурному житті. Особливе місце серед цих прав посідає право на освіту. Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права визначає, що освіта має бути спрямована на повний розвиток людської особистості, усвідомлення її гідності, надання можливості кожному бути корисним учасником вільного суспільства, сприяти взаєморозумінню й терпимості.
Економічні, соціальні та культурні права покликані забезпечити належний життєвий рівень людини. Перелік цих прав закріплений у Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права, прийнятому 16 грудня 1966 р., який Українська РСР ратифікувала 1973 року.
Утвердження прав і свобод людини відбувалося протягом тривалого історичного періоду. Потрібно було докласти великих зусиль для обмеження всевладдя держави й поширення принципу рівноправності на все більше коло осіб. Часто саме боротьба за права людини, за нові й нові ступені свободи ставала каталізатором широкомасштабних змін у суспільно-політичному житті тієї чи тієї країни, вела до нового осмислення ролі людини в її відносинах з суспільством та державою. Можна перераховувати багато яскравих особистостей, які боролися за права людини. Найвідомішими з них є Махатма Ганді, Мартін Лютер-Кінг, Альберт Швейцер, Андрій Сахаров, Мати Тереза, Іоанн Павло ІІ, Вацлав Гавел, Нельсон Мандела.
Прокоментуйте філософські думки
Протягом свого життя я повністю присвятив себе боротьбі за африканське населення. Я боровся як проти панування «білих», так і проти панування «чорношкірих». Я шанував ідеал демократичного і вільного суспільства, в якому всі громадяни живуть в гармонії і мають рівні можливості. Це той ідеал, заради якого я готовий жити і до якого я прагну. Але якщо буде потрібно, то заради цього ідеалу я готовий померти.
Нельсон Мандела, південноафриканський правозахисник, політик і юрист, президент Південно-Африканської республіки (з 1994 по 1999 р.). національний герой країни
Обговоріть, які цінності лежать в основі філософії Нельсона Мандели — видатного борця за права людини.
До цього списку борців за права людини також необхідно додати імена наших співвітчизників. Серед них — відома українська правозахисниця Оксана Мешко (1905—1991), співзасновниця Української Гельсінської групи 1976 р. За політичні переконання відбувала покарання у сталінських таборах у 1947—1954 рр. Через свою діяльність О. Мешко неодноразово зазнала переслідувань та утисків з боку радянської влади. Її ув’язнювали, відправляли на заслання й навіть деякий час примусово утримували у психіатричній лікарні. У 1985 р., повернувшись в Україну, приєдналася до відновленої Української Гельсінської групи на чолі з В’ячеславом Чорноволом. Виступила з ініціативою продовжити гельсінкський правозахисний рух у формі Українського комітету «Гельсінкі-90» (створений 16 червня 1990 р.) і була його рушійною силою.
Одним з найактивніших борців за права людини був Петро Григоренко (1907—1987), радянський генерал, що став дисидентом. Він поєднав відстоювання прав людини в СРСР з боротьбою за національне визволення. Будучи українцем, став на захист усіх пригноблених національностей: євреїв, кримських татар, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців. Григоренко також був співзасновником Московської Гельсінської групи за дотримання прав людини та ініціатором створення Української Гельсінської групи.
Яскрава особистість
Мустафа ДЖЕМІЛЄВ (нар. 1943) — лідер кримськотатарського народу, радянський дисидент, людина, що послідовно бореться за права своїх співвітчизників, послідовно захищає універсальні ідеали свободи, демократії та прав людини у світі. Це людина, що пережила 15 років радянських в’язниць і таборів, його незламність і моральність ставлять його в один ряд з такими світовими діячами, як Лех Валенса і Вацлав Гавел. Він боровся за право кримськотатарського народу повернутись до Криму; за створення демократичної України, був активістом у протестному русі на Майдані 2013—2014 рр.; виступає проти російської окупації Криму та агресії проти України.
На вашу думку, що спонукає людину до боротьби за свої права та права свого народу? Якими моральними якостями має володіти лідер боротьби за права людини?
До цього списку борців за права людини також необхідно додати імена наших співвітчизників. Серед них — відома українська правозахисниця Оксана Мешко (1905—1991), співзасновниця Української Гельсінської групи 1976 р. За політичні переконання відбувала покарання у сталінських таборах у 1947—1954 рр. Через свою діяльність О. Мешко неодноразово зазнала переслідувань та утисків з боку радянської влади. Її ув’язнювали, відправляли на заслання й навіть деякий час примусово утримували у психіатричній лікарні. У 1985 р., повернувшись в Україну, приєдналася до відновленої Української Гельсінської групи на чолі з В’ячеславом Чорноволом. Виступила з ініціативою продовжити гельсінкський правозахисний рух у формі Українського комітету «Гельсінкі-90» (створений 16 червня 1990 р.) і була його рушійною силою.
Одним з найактивніших борців за права людини був Петро Григоренко (1907—1987), радянський генерал, що став дисидентом. Він поєднав відстоювання прав людини в СРСР з боротьбою за національне визволення. Будучи українцем, став на захист усіх пригноблених національностей: євреїв, кримських татар, месхів, вірмен, німців Поволжя, чеченців. Григоренко також був співзасновником Московської Гельсінської групи за дотримання прав людини та ініціатором створення Української Гельсінської групи.
Яскрава особистість
Мустафа ДЖЕМІЛЄВ (нар. 1943) — лідер кримськотатарського народу, радянський дисидент, людина, що послідовно бореться за права своїх співвітчизників, послідовно захищає універсальні ідеали свободи, демократії та прав людини у світі. Це людина, що пережила 15 років радянських в’язниць і таборів, його незламність і моральність ставлять його в один ряд з такими світовими діячами, як Лех Валенса і Вацлав Гавел. Він боровся за право кримськотатарського народу повернутись до Криму; за створення демократичної України, був активістом у протестному русі на Майдані 2013—2014 рр.; виступає проти російської окупації Криму та агресії проти України.
На вашу думку, що спонукає людину до боротьби за свої права та права свого народу? Якими моральними якостями має володіти лідер боротьби за права людини?
Коментарі
Дописати коментар